Читати книгу - "Повна енциклопедія тваринництва"
- Жанр: Дім, Сім'я 🏠👨👩👧👦❤️ / Інше 🤔❓💭
- Автор: Юрій Дмитрович Бойчук
Енциклопедія містить корисну інформацію про особливості порід, утримання, годування та розведення великої та дрібної рогатої худоби, свиней і кроликів, а також відомості про найпоширеніші захворювання домашніх тварин, їхнє лікування та профілактику. Особливу увагу приділено зберіганню та перероблянню продукції тваринництва. Книга буде корисною як досвідченим фермерам, так і початківцям.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Юрій Бойчук
Повна енциклопедія тваринництва
Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2015
Жодну з частин цього видання не можна копіювати або відтворювати в будь-якій формі без письмового дозволу видавництва
Електронна версія зроблена за виданням:
Повна енциклопедія тваринництва / укл. Ю. Д. Бойчук. – Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2015. – 416 с.
ISBN 978-966-14-9328-4
Енциклопедія містить корисну інформацію про особливості порід, утримання, годування та розведення великої та дрібної рогатої худоби, свиней і кроликів, а також відомості про найпоширеніші захворювання домашніх тварин, їхнє лікування та профілактику. Особливу увагу приділено зберіганню та перероблянню продукції тваринництва. Книга буде корисною як досвідченим фермерам, так і початківцям.
Видавництво не несе відповідальності за можливі наслідки виконання наведених рекомендацій. Посібник не може замінити консультації кваліфікованого спеціаліста
Переклад з російської Жанни Куяви
Перекладено за виданням:
Полная энциклопедия животноводства / сост. Ю. Д. Бойчук. – Харьков: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга», 2015. – 416 с.: ил.
Дизайнер обкладинки Андрій Цепотан
© DepositPhotos.com / Johny87, AnkevanWyk, Goldika, KatPaws, обкладинка, 2015
© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», видання українською мовою, 2015
© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», художнє оформлення, 2015
Розділ 1. Утримання великої рогатої худоби
Основні класифікації порід великої рогатої худоби
Зазвичай велику рогату худобу (далі – ВРХ) класифікують за різними ознаками та об’єднують у декілька груп. Існує три класифікації порід худоби: краніологічна, господарська, географічна.
За краніологічною класифікацією, що ґрунтується на відмінностях у будові черепа, виділяють такі типи ВРХ:
• вузьколобий (до нього зараховують голландську, холмогорську, сіру українську, ярославську, тагільську, червону степову та ін.);
• лобатий (симентальська і всі похідні від неї породи);
• короткорогий (швіцька, джерсейська, костромська, лебединська та ін.);
• короткоголовий (тирольська, герефордська, червона горбатовська, казахська білоголова та ін.);
• пряморогий (калмицька, монгольська худоба).
Крім цього, виділяють комолий тип – усі безрогі породи, поширені в Північній Європі.
В основу господарської класифікації покладено переважну продуктивність тварин. Із порід молочного напряму продуктивності найбільш поширеною у багатьох країнах є голландська чорно-ряба; у деяких країнах вона відома під назвою голштино-фризька (Канада, Японія, США) або фризька (Австралія, Нова Зеландія, Великобританія, Франція).
У Швеції, Польщі, Італії, колишньому СРСР та інших країнах голландську худобу використовували для створення різних порід чорно-рябої худоби. Добре поширена джерсейська порода. У СНД поширені такі породи молочного напряму: червона степова, чорно-ряба, холмогорська, бура латвійська, англерська (ангельнська), айрширська, істобенська, червона естонська, червона литовська, червона данська та ін.
Із порід комбінованого напряму продуктивності в багатьох країнах Європи, Північної та Південної Америки, Африки розводять швіцьку буру, симентальську, шортгорнську м’ясо-молочного типу та ін.; у СНД, крім перерахованих, – бестужевську, алатауську, костромську, сичівську, лебединську, курганську, червону горбатовську, карпатську буру, кавказьку буру, юрінську, пінцгау.
Найбільш поширені у світі породи худоби м’ясного напряму: абердіно-ангуська та герефордська (Австралія, Нова Зеландія, Північна й Південна Америка, багато країн Європи), шортгорнська м’ясного типу (Австралія, Нова Зеландія, Аргентина, США, Данія та ін.), шароле (Аргентина, Бразилія, США, Данія, Франція та ін.), санта-гертруда (Аргентина, Бразилія, США та ін.). У країнах колишнього СРСР, крім перелічених вище м’ясних порід, розводять казахську білоголову, калмицьку, лімузин, групи казахської та монгольської худоби.
Згідно з географічною класифікацією, розрізняють породи худоби:
• низинні – переважно молочні;
• гірські – тирольська, швіцька;
• степові – українська степова, червона степова та ін.
Ця класифікація умовна, тому багато порід поширені в різних географічних районах.
Найважливішою характеристикою будь-якої породи, чи то м’ясної, чи то молочної, чи то комбінованої, є її пристосованість до напряму господарства, а також до клімату місцевості розведення. Під час розведення корів необхідно знати і враховувати індивідуальні особливості та недоліки породи, розведеної на фермі.
Основні породи великої рогатої худоби
Холмогорська порода великої рогатої худоби, молочного напряму. Виведена в Холмогорському та Архангельському повітах Архангельської губернії поліпшенням місцевої худоби. Здавна розводять у районах нижньої течії річки Північна Двіна; у ХVIII–XIX ст. худобу холмогорської породи покращували схрещуванням із голландською породою.
Будова тіла типова для молочної худоби. Тулуб довгий, на високих ногах, лінія спини та попереку рівна, крижі трохи підняті, груди недостатньо глибокі, ноги правильно поставлені. Мускулатура щільна, суха, шкіра тонка, еластична. Масть чорно-ряба, трапляється червоно-ряба, червона, чорна, біла. Бики важать 800–900 (іноді 1000) кг, корови – 500–550 (іноді до 700) кг. Середній річний надій – 3500–5000 кг, жирність молока 3,7–3,8 %, максимально – до 5 %.
Худоба добре акліматизується, завдяки чому поширена у багатьох районах. Розводять переважно в північних та північно-східних областях Європейської частини Росії та в Сибіру.
Породу використовували під час виведення істобенської й тагільської порід.
Бура латвійська порода великої рогатої худоби, молочного напряму. Виведена наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. схрещуванням місцевої худоби та різних її помісей із ангельнською, північношлезвізькою та червоною данською породами.
Тулуб розтягнутий, загривок рівний, широкий, груди глибокі, спина і поперек прямі, широкі, крижі довгі, прямі й широкі, іноді звислі, задні кінцівки часто шаблісті. Масть червона різних відтінків. Кінець морди, щоки, вуха, нижня частина шиї, ніг і хвоста майже чорні. Жива маса бугаїв – 800–850, корів – 500 кг. Надої 3500–4000 кг у рік, жирність молока – 3,9–4,0 %. М’ясні якості задовільні.
Буру латвійську породу розводять у Латвії, Білорусі, Псковській, Новгородській, Ленінградській областях.
Чорно-ряба порода великої рогатої худоби, молочного напряму. Виведена в СРСР схрещуванням місцевої худоби, розведеної в різних зонах, з остфризькою, чорно-рябою шведською та іншими породами аналогічного походження.
У тварин чорно-рябої породи тулуб дещо подовжений, пропорційний; вим’я об’ємисте, шкіра еластична. Масть чорно-ряба. Через відмінності властивостей вихідної місцевої худоби, природні умови, рівень племінної роботи у породі утворилося кілька груп і типів, що різняться за екстер’єрними особливостями, надоєм, жирномолочністю. Тварини великі (бики важать 900–1000, корови – 550–650 кг), високої молочної продуктивності (середній річний надій – близько 4000, у племінних господарствах – до 6000 кг), але поступаються іншим групам за жирністю молока (3,6–3,7 %).
М’ясні якості чорно-рябої породи задовільні. За інтенсивного вирощування середньодобові прирости молодняку – 800–1000 г, до 15–16-місячного віку тварини важать 420–480 кг. Забійний вихід – 50–55 %. Племінна робота спрямована на вдосконалення породи методом чистопородного розведення з урахуванням місцевих умов у різних зонах. Для поліпшення конституції тварин і підвищення молочної продуктивності в господарствах використовують биків голландської голштино-фризької породи.
Основні райони розведення: північно-західні області Росії, Україна, Білорусь, Прибалтика, Узбекистан, Урал, Західний і Східний Сибір, Далекий Схід.
Костромська порода великої рогатої худоби, молочно-м’ясного напряму. Виведена в радгоспі «Караваєво» та племінних фермах Костромської області схрещуванням ярославської та місцевої худоби з альгауською та швіцькою породами. Затверджена 1945 р.
Одна з найбільш високопродуктивних порід молочно-м’ясного напряму. Тварини великі, широкотілі, з міцним кістяком і добре розвиненою мускулатурою. Вирізняються інтенсивним зростанням і добрими м’ясними якостями. Масть від світло- до темно-сірої. Бики важать 850–950 (іноді до 1000) кг, корови – 550–650 кг. Середній річний надій – 4000–5000 кг, жирність молока – 3,7–3,9 %. Відгодівельні кастрати у 18 місяців важать 450–500 кг. Забійний вихід – 60 % і більше.
Костромську породу широко використовують для поліпшення продуктивних якостей багатьох порід та місцевої худоби.
Цю породу також використовували під час виведення
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Повна енциклопедія тваринництва», після закриття браузера.