Читати книгу - "Роки боротьби 1917-1922 рр. на Єлисаветчині. Український погляд. 1917-1918 рр. Початок революційної стихії. Книга перша"

Пам'яті Сергія Шевченка

Ця книжка повинна була з'явитися раніше, набагато раніше. Наприклад, в 20-і рр. XX ст., коли розпочалися перші спроби осмислення революційних подій 1917-1921 рр. або після 1991 р., коли Україна відновила незалежність. Але не вийшла. Чому? В 1922 р. більшовикам внаслідок успішної операції під назвою «Єлисаветградська справа» (вона ж «Заповит» або «Щирие») вдалося зламати опір холодноярських повстанців. На теренах України остаточно запанувала більшовицька влада. Далі за боротьбу з прихильниками української державності взялися більшовицькі історики, які мали написати свою версію подій війни за незалежність. У 1917-1922 рр. українці вели її проти російських військ, які змагалися між собою за контроль над Україною під червоним прапором та триколором. Після остаточної перемоги більшовики запропонували нащадкам свою версію подій 1917-1922 рр., яку назвали «громадянською війною», а селянський рух — «боротьбою з політичним бандитизмом та махновщиною», війни з УНР звели до боротьби з «петлюрівцями», використання каральних загонів, сформованих з китайців проти українського селянства, — інтернаціональною допомогою. В комуністичних істориків все виходило просто: червоні проти білих та бандитів! Опоненти не мали жодної можливості викласти свою версію подій. Чекати довелося ледь не сто років! (Можливо тому мешканці вулиці Котовського м. Кропивницького обурилися, що їхню вулицю перейменували на С. Петлюри, і вигукували на засіданні топонімічної комісії: «Раніше нас котовцями називали, а тепер петлюрівцями. Не хочемо!»).

У 1927 р. з нагоди десятиріччя перемоги «Великого Жовтня» ще зінов'ївські більшовики випустили книжку «Годы борьбы». Це були спогади комуністів про події революційної боротьби 1917-1921 рр. на теренах краю. З того часу, а пройшло вже 90 років, написати узагальнюючу працю з історії краю революційної доби 1917-1922 рр. ніхто не намагався.

Були спроби окреслити проблему, узагальнити матеріал, зацікавити дослідників. Добрим словом варто згадати Л. Гайду та А. Іванка, які в 2001 р. організували науково-практичну історико-краєзнавчу конференцію «За волю і долю України» (Наш край у 1917-1920-х рр.), а в 2002 р. видали матеріали цієї конференції. Ця збірка є цінним доробком краєзнавців у дослідження тої буремної епохи. В 2012 р. побачив світ навчальний посібник «Кіровоградщина. Історія рідного краю», де були розділи, присвячені подіям Української революції 1917-1921 рр. Їх авторами були Інна Вівсяна та Юрій Митрофаненко.

В 2016 р. Сергій Гейко видав книжку «Часи тривог і сподівань. Єлисаветградщина у 1917-1922 рр.». Цьому автору вдалося на 75 сторінках тексту проаналізувати події тої буремної доби на теренах краю! Тому й цінність книжки невелика, незважаючи на намагання автора та тих, хто його підтримував, подати свою працю як найкраще, що виходила з-під пера краєзнавця про революційні події 1917-1922 р. Зрозуміло, що у фахових дослідників-краєзнавців подібна спроба викликала нерозуміння та іронію. Тим більше, що книжка має багато фактографічних хиб і огріхів і попри назву висвітлює незначну кількість фактів з історії рідного краю, а місцями просто повторює більшовицьку версію подій.

Незважаючи на всю слабкість цієї книжки, вона стала поштовхом до написання солідної праці з історії рідного краю періоду Української революції 1917-1921 рр. та війни за незалежність з Росією. Бо справжній критик-опонент має запропонувати власний погляд на події у вигляді потужнішого дослідження, а не обмежуватися простою критикою. Усвідомлюючи всю складність цього періоду, автор-упорядник цієї книжки звернувся за допомогою до краєзнавців, які ґрунтовно досліджували цей період. Деяких з них, зокрема Петра Кизименка та Сергія Шевченка, Бог вже забрав до себе, і вони, на жаль, не зможуть побачити цього видання. Але їхні дослідження на сторінках книжки читачі зможуть прочитати. Ми вдячні нащадкам, які зберегли тексти цих відомих авторів для книжки, яку читач тримає в руках.

Сторіччя Української революції та події сучасної російсько-української війни стали додатковими стимулами для написання цієї книжки. Приємно, що жоден з колег не відмовився і вчасно надав свої тексти для книжки. Кожен з авторів писав розділ, на якому знається найкраще.

Читач тримає в руках перший том книжки «Роки боротьби 1917-1922 рр. Український погляд». Чому саме така назва? Ця книжка є відповіддю сучасних дослідників авторам та упорядникам видання «Годы борьбы», яка була більшовицькою версією подій Української революції, яку вони називали «громадянською війною» та «боротьбою з бандитизмом». Отже, назву вирішили запозичити, а зміст книжки змінити, якісно наповнити та доповнити. У другому і третьому томах читачі дізнаються про революційні події на теренах краю в 1919,1920-1921 рр. Поділ на три томи пояснюється бажанням не друкувати все й одразу в книжці, яка за обсягом матиме ледь не 800 сторінок. Крім того, маємо надію, що читач вдумливо осягне перший том і чекатиме другого та третього.

Перший том складається з кількох розділів, сформованих за хронологічним та тематичним принципом. Читач дізнається про події на більшій частині сучасної Кіровоградської області з 1917 по 1918 рр., а потім матиме можливість дізнатися, як про ці події писали місцеві газети та чи цікавилися люди звуками музики, коли ревли гармати.

Джерельну базу дослідження становлять документи Державного архіву Кіровоградської області, Херсонської області, ЦДАВОВУ та матеріали єлисаветградських газет революційної доби 1917-1918 рр., які зберігаються в цьому архіві. Трохи документів і світлин надав і Кіровоградський обласний краєзнавчий музей. Значна кількість з них вперше вводиться до наукового обігу і використана для висвітлення резонансних у свій час, але маловідомих нащадкам подій. (У свій час вони були ретельно приховані більшовицькими істориками або упереджено висвітлені). Скористалися ми й спогадами сучасників тих подій, зокрема, і більшовицькими. В нашому архіві є цілий фонд, де кожен бажаючий може з ними ознайомитися. На відміну від упорядників «Годы борьбы» нас цікавили точки зору всіх учасників революційних процесів. Стали в нагоді й праці краєзнавців, які першими почали писати про події Української революції 1917-1921 рр. ще в 90-і рр. Мова насамперед про ґрунтовні дослідження Володимира Боська, Федора Шепеля, Віталія Постолатія, Володимира Панченка, Володимира Кобзаря, Григорія Гусейнова, Анатолія Ковирьова.

Як редактор та упорядник книжки, насамперед дякую авторам — кандидату історичних наук Інні Вівсяній, кандидату мистецтвознавства Марині Долгих, кандидату історичних наук Роману Безаці, кандидату