Читати книгу - "Загальні засади призначення покарання за кримінальним законодавством України"

Одним з інститутів кримінального права, який зазнав істотних змін у зв’язку з прийняттям КК України 2001 року, є інститут призначення покарання, особливо проблеми загальних засад призначення покарання.

Не можна не визнати того, що цей інститут в правовій державі є одним із найважливіших, оскільки безпосередньо торкається основних прав і свобод людини. Тому дослідження цього інституту, обґрунтування сутності його норм, їх відповідності умовам побудови правової держави та громадянського суспільства в Україні, формулювання пропозицій щодо його вдосконалення є актуальним і своєчасним. Особливо важливим є дослідження таких питань, як поняття загальних засад призначення покарання, їх відмежування від принципів призначення покарання; визначення видів загальних засад призначення покарання та їх змісту; обґрунтування виділення в законі спеціальних засад призначення покарання, їх змісту та значення для досягнення мети покарання.

Дослідженню зазначених проблем у науці кримінального права приділяли й приділяють серйозну увагу відомі вчені-криміналісти. Питання покарання та його призначення знайшли відбиття в роботах М.І. Бажанова, Є.В. Благова, Я.М. Брайтона, Г.С. Гаверова, І.М. Гальперіна, І.І. Гореліка, В.К. Дуюнова, О.О. Жижиленка, В.І. Зубкової, Ю.А. Красікова, Г.А. Кригера, Л.А. Круглікова, І.І. Карпеця, Т.А. Леснієвські-Костаревої, Ю.Б. Мельникової, Г.П. Новосьолова, П.П. Осипова, Л.А Прохорова, М.А. Скрябіна, М.Н. Становського, О.Г. Фролової, М.Д. Шаргородського, О.В. Шидловського, В.І. Тютюгіна, Р.Н. Хамітова та інших. Значна кількість наукових робіт присвячена розкриттю окремих видів загальних засад призначення покарання чи спеціальних правил призначення покарання[1].

Усі ці розробки створили серйозну підставу для подальшого розвитку теорії й практики призначення покарання, визнавши проблему загальних засад призначення покарання як самостійну наукову проблему, котра має значення для законодавства та практики його застосування.

Однак ціла низка питань залишається нерозкритою чи дискусійною. Так, потребують певної уваги проблеми сутності загальних засад призначення покарання. Залишаються невирішеними питання про принципи призначення покарання і їх співвідношення з загальними засадами призначення покарання, а також проблеми визначення юридичної природи правил, зазначених у ч. 3 ст. 43, ст. ст. 68, 70, 71, 103 КК та їх співвідношення з загальними засадами призначення покарання.

Значення дослідження проблеми призначення покарання зумовлено й тим, що КК України 2001 року, по-новому визначивши низку положень інституту призначення покарання, викликав потребу в їх науковому обґрунтуванні.

Такий стан теоретичного розроблення проблеми впливає і на практику. Аналіз судової практики свідчить про численні порушення норм кримінального закону щодо призначення покарання. Ці обставини визначили гостроту проблеми призначення покарання, необхідність упровадження результатів теоретичних розробок у правозастосовчу практику та законодавство.

Усе це зумовило вибір предметом дослідження інститут призначення покарання. Усвідомлюючи його надзвичайну складність і багатоплановість, ми не претендуємо на вичерпне вирішення питань, які досліджуються.

У книзі проаналізовано КК України 2001 року та КК, що діяли раніше, стосовно питань призначення покарання, проведено їх порівняння з кримінальним законодавством зарубіжних країн, досліджено наукову літературу щодо теми, яка розглядається, використано роз’яснення Пленуму Верховного Суду України з питань призначення покарань.

Наукова обґрунтованість зроблених у цьому дослідженні висновків і пропозицій забезпечується ретельним аналізом чинного кримінального законодавства та правової літератури, статистичними даними узагальнення судової практики врахування загальних і спеціальних засад призначення покарання. Було вивчено й узагальнено 345 кримінальних справ, що розглядалися Верховним Судом України та судами Луганської області.

Пропонована монографія призначена для працівників правоохоронних структур, судів, адвокатів. Вона може бути корисна для студентів, аспірантів, що вивчають кримінальне право, а також викладачів юридичних вузів, які розробляють та читають спеціальні курси з питань призначення покарання. Книга враховує інтереси широкого кола читачів, вона адресована тим, кого цікавить теорія кримінального права, законодавство та судова практика.

"Пізнання так само нескінченне, як нескінченним є світ, життя, буття, у тому числі й буття права"[2]

Дослідження всіх питань інституту призначення покарання уявляється неможливим без попереднього розгляду принципів призначення покарання. Споконвічно проблема принципів того чи іншого кримінально-правового інституту лежала в основі вирішення питань про його зміст і цільове призначення, була фундаментом визначення його сутності, ознак, практичного значення та співвідношення з іншими кримінально-правовими інститутами. Тому в науці кримінального права цій проблемі справедливо приділялась і приділяється значна увага. Не є винятком й інститут призначення покарання.

Незважаючи на це, питання про принципи призначення покарання в науці кримінального права не отримали однозначного вирішення. Саме тому треба розглянути докладніше питання про поняття принципів як правової категорії.

Термін "принцип" походить від латинського слова "principium", що означає найбільш загальне вихідне положення, яке визначає природу й соціальну сутність явища, його значення та найбільш істотні особливості. У тлумачних словниках принцип визначається як "внутрішнє переконання людини, погляд на речі"[3], "основне вихідне положення якої-небудь теорії, положення, вчення, науки, світогляду тощо"[4]. Саме таке тлумачення цілком може бути покладене в основу поняття правових принципів, якими є й принципи призначення покарання.

Правові принципи характеризуються низкою ознак, які