Читати книгу - "Ігри Патріотів, Редгрейн Лебовскі"

Редгрейн Лебовскі

Ігри Патріотів

Серія: Абсолютні Елементи – 1

Редактор: А.Чубата

Даний текстовий файл призначений лише для попереднього ознайомлення! Просимо Вас видалити цю книгу з жорсткого диску після прочитання. Дякуємо.

Автор: Редгрейн Лебовскі (Надія Парцей)

Редактор: А.Чубата

Софі Бенсон – елітний мисливець за нечистю, ніколи не вірила в казки, а міф про походження світу від 72 літер, що приховані за Сутінковими Воротами та охороняються таємничими Вартовими, вважала безглуздими вигадками. Але іноді і за найбільш невинними легендами ховається правда, і все, що раніше було казками із древніх книг, стає реальністю. Тепер світу загрожує небезпека, адже завжди знайдуться люди, чиї серця полонить жага до влади, і які будуть прагнути порушити рівновагу та переписати історію на свій розсуд. І вони здатні на все, приховуючи свої темні наміри за небезпечними розвагами для товстосумів і залучаючи у свої забави простих відчайдухів.

Дівчина разом із своєю командою опиняється у вирі подій, намагаючись розібратись в цих загадкових іграх, але вона навіть не підозрює, що дуже скоро виявиться одним із ключових елементів того, що відбувається.

Всі права захищені. Повне або часткове копіювання тексту без зазначення автора і редактора ЗАБОРОНЕНО!

Поважайте чужу працю!

Редгрейн Лебовскі

Абсолютні Елементи. Книга 1. Ігри Патріотів

Редактор: А.Чубата

“І Всесвіт почався зі Слова, а Слово з Літер.

Літери формують порядок Буття.

Кінець Початку і Початок Кінця.

Кожна Літера – Слово. Кожне Слово – Ім’я.”

Книга Вартових

Ігри Патріотів

Абсолютні Елементи – 1

З дев'яти років я щодня виходив на вулицю і малював. Я бачив красу там, де інші бачили бруд. І це прижилося в мені – мене притягують темні історії та темні сюжети.

Рідлі Скотт

Частина перша

Драйв

Це був найпрекрасніший час, це був найзлощасніший час, – вік мудрості, вік безумства, дні віри, дні безвір'я, пора світла, пора темряви, весна надій, холоднеча відчаю, у нас було все попереду, у нас попереду нічого не було, ми то витали в небесах, то раптом падали в пекло, – словом, час цей був дуже схоже на нинішній.

Чарльз Діккенс,  “Повість про два міста”

1. Вслід за Кометою

Мерехтливі вивіски, вогні переповнених вулиць зливалися у суцільну різнобарвну пляму. Маневруючи в безперервному потоці людей, вони рухалися в напрямку «Механічної дами».

– Це буде грандіозно! – сяючи сказав Патрік. – Я досі не можу повірити, що Бенні таки дістав квитки! Це ж самі «Аніматори»! Вони перевернуть ваше уявлення про сучасну музику! Там збираються усі…

Його слова потонули у хвилі запальних оплесків. Друзі саме вийшли на невелику, добре освітлену площу, в центрі якої відбувалася вистава – яскраво виряджені хлопці демонстрували запаморочливі фокуси, поки смаглява красуня, схожа на циганку, обходила людей з капелюхом в простягнутій руці. Софі вчасно ухилилась від пари дресированих голубів. Виписавши неймовірний пірует прямо перед її носом, птахи приземлилися на плече кремезного бороданя.

– Ну і, куди тепер? – Кук на ходу перестрибнув карликового песика, більше схожого на модно вирядженого пацюка.

Патрік співчутливо глянув на товариша:

– Провулок номер чотири. Тобі не завадило б частіше вибиратися далі тренувального центру, а то так скоро здичавієш.

– Я не для того останні чотири роки геть зі шкури лізу! Безглуздо, потрапивши в склад Бети, тинятись нічними клубами в компанії сумнівного типа, відомого як Бенні Блискучі П’яти. На твоєму місці я давно прикрив би цього торгаша, разом з його зачуханою конторкою.

– Ей, розслабся, – м’яко розсміялась Софі, обсмикнувши жакет, поділ якого тріпотів від швидкого руху, – ти ж чудово знаєш, що в праві робити все, що заманеться, доки не отримаєш нове завдання. Кук, ти можеш шукати неприємностей, або ж сиднем сидіти в Лізі. Але також ти можеш спустити свій праведний зад до нас, на землю, і просто розважитися. Тож, не мути воду без причини. Бенні хоча і слизький тип, але у своїй справі він профі.

– Легко сказати, – Кук поблажливо поглянув на подругу. – Тебе неприємності завжди знаходять самі.

– Взагалі-то, у нас прийнято вважати, що це Софі – ходяча неприємність, – з посмішкою сказав Патрік, прямуючи до протилежної вулиці. До нічного клубу залишилося якихось двісті метрів. Потираючи рідку борідку, він зацікавлено розглядав вітрини численних крамниць, що простягнулися вздовж всього кварталу. Там між прилавками безперервно курсували покупці, жваво обговорюючи предмет покупки одне з одним, або ж з черговим продавцем-консультантом. В пам’яті Патріка промайнула фраза, надрукована на звороті квитків метро: «Мегаполіс Акрополь – завжди відкритий для тебе!».

Акрополь. Місто, яке ніколи не спить. Місто сотень тисяч вогнів з багатомільйонним населенням, поєднало в собі велич древньої готичної архітектури і новітні технології сучасності, розкинувшись по обидва боки південної затоки Елбері.

– Прийшли, – повідомив він, відірвавшись від роздумів і звернувши в темний провулок між старою багатоповерхівкою та напіврозваленим кінотеатром.

Нічний клуб «Механічна дама» користувався особливою популярністю у місцевої молоді, і не в останню чергу через свій своєрідний зовнішній вигляд.

На суцільний цегляній стіні була розміщена неймовірна інсталяція в стилі «стімпанк» – п'ятиметрове металеве обличчя сплячої жінки, оснащене безліччю дрібних механізмів, схожих на годинникові. Коліщатка, пружини, різні шестерні – все складалося в один великий механізм, який безупину цокав, клацав і скреготів, а відкритий рот слугував входом.

Поряд із клубом на них вже чекав Бенні зі своєю свитою. Мало знайдеться в місті людей, які б з радістю передчували зустріч з цим довготелесим молодим хлопцем, з хворобливим кольором шкіри та брудними сальними патлами.

Побачивши їх, Бенні вдоволено вишкірився і помахав квитками, підкликаючи до себе.

– Ось, як і домовлялися. Тепер ми квити, Патрік, – його голос звучав, немов липкий холодний слиз на дотик.

– Головорізи? – здивовано звела брови жінка, вельми схожа на місцеву повію. – Бенні! Сьогодні, ти допомагаєш їм, а завтра вони з’являться за твоєю душею, – і, вилаявшись, вона з огидою плюнула собі під ноги.

Софі поморщилася. Тим часом Кук, намагаючись бути якомога більш непомітним, потягнувся до внутрішньої кишені плаща.

– Ой, ну навіщо так грубо, – Патрік, підморгнув, граційно вихопивши квитки. – У нас з Бенні старі рахунки, тому, в разі чого, година фори йому гарантована. Так, проходимо, початок через десять хвилин. І я нічого не хочу пропустити!

– Вам тут не місце! Забирайтесь туди, звідки прийшли, погані виродки, – прогудів темношкірий здоровань, який раптом виріс