Читати книгу - "Дикий бастард, Анна Лященко"

Барт

– Тею, ти прийдеш завтра? – з надією питаю я.

– Не знаю, Барте. Батько повертається до столиці та забере мене із собою, як завжди! – зітхаємо обоє. Тея, як і я – неповнолітня й не може не послухатися батька.

– Умов його затриматися! Усього на один день… Можливо, завтра ми побачимося востаннє… – я мовчав до цієї митті, щоб не псувати дні, що залишилися, і не розтягувати прощання.

– Мені доведеться з ним відлетіти. Я не знаю, що ще вигадати. Він уже минулого разу не дуже мені повірив. Але не хвилюйся, ми прилетимо назад через місяць!

– Тею, моє навчання закінчується. За тиждень я вирушу на стажування і не повернуся сюди більше!

– Я постараюсь придумати щось! Може, ти все-таки зважишся, і підеш зі мною за Чорту? – Наївна дівчинка! Вона вірить, що ми можемо бути разом. Якби вона знала хто я, не стала б пропонувати такий варіант!

– Я не можу, Тею. Дикі Землі ніколи мене не відпустять. Ваш Правитель зобов’язаний буде видати мене.

– Але чому??

– Я не можу тобі розповісти, вибач. Просто повір мені. Я чекатиму на тебе завтра в нашому місці. Як завжди.

Я не можу розповісти Теї всю правду про себе. Так, я люблю її, але не маю права наближатися до цієї дівчинки. Я не знаю, що чекає на мене після випуску з військової школи. І служба в дальньому гарнізоні, це не найгірше, що чекає на мене, після мого першого дорослого линяння.