Читати книжки он-лайн » Дитяча література » Толерантний пес , Руслан Гасимов

Читати книгу - "Толерантний пес , Руслан Гасимов"

12
0
В повній версії книги "Толерантний пес" від автора Руслан Гасимов, яка відноситься до жанру "Дитяча література", можна безкоштовно читати на порталі українських книг. Наш сайт ekniga.club надає можливість читати повні версії книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно. Ви можете завантажити книги у форматах PDF, EPUB, FB2 на свій гаджет.
На порталі "ekniga.club", що є бібліотекою українських письменників, можна знайти книгу «Толерантний пес , Руслан Гасимов» від автора - Руслан Гасимов, яку можна читати онлайн безкоштовно на вашому гаджеті. Ця книга є найбільш популярною серед сучасних читачів у жанрі та займає лідируючі позиції в категорії "Дитяча література" серед усієї колекції творів (книг).
Поділитися книгою "Толерантний пес , Руслан Гасимов" з друзями в соціальних мережах: 
Забавна пригода кота Рудика, якій захотів поласувати їжею з миски пса Барбоса.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
*

Толерантний пес.


 

На підвіконні сиділа кішечка Анфіска і через вікно спостерігала за тим, що происходило у сусідському дворі. А там коло своєї будки лежав пес Барбос Баксович Кусакін, або просто Бося. Спустився до нього горобчик Чирик та і попросив:

- Можна, Бося, я коло тебе позбираю зернятко?

 - Позбирай , - відповів пес.

Позбирав Чирик зерно та і полетів собі.

Підійшла кішка Куся та і попросила:

- Бося, можна я коло тебе влаштую засідку на Чирика? Коли я його спіймаю, то звісно поділюся з тобою здобиччю.

- Влаштуй, - відповів Бося.

Чекала - чекала Куська горобця, да так і не дочекалася. Прийшлося уходить з похмурим виглядом.

Ще трохи пізніше прийшов до Босі кіт Монік і попросив:

- Босяня, можна я коло тебе на будці відпочину, а то недалеко ходять Чубчик та Пират?

- Відпочивай, - відповів Босяня.

І так усі підходили та чогось прохали у пса і він нікому не відмовляв. Тільки кіт Мурзік ходив коло будки та через зуби рикал:

- Разлігся тут! Не пройти, не проїхати!

І Бося в відповідь , також через зуби гирчав: 

-  Карнаух рябий! Не ходи тут і не їздий!

Уся ця картина забавляла Анфіску. “Ах, якій же він милий пес” - муркотила вона собі. Але тут на підвіконня застрибнув кіт Рудик.

- Що ти там побачила, Анфіску?

- Дуже милого песіка. 

- Фу! Собаки не бувають милими, - став заперечувати Рудик. - Вони вічно гавкають та намагаються вкусити.

- А вот і ні - відповила  Анфіска. - Цей песик навіть дуже чемний, вічлівий, толерантний до нас.

Рудик став дивитися у вікно. Там маленькі кошенята Маркіз і Персик грали коло пса у догонялку і заховайку. Вони перестрибували через нього та ховалися за ним, а він тільки усміхався. Коли кошенята забігли в дім, господарка дому винесла Босіку миску м’ясної юшки з кістками.

- Да він звичайний боягуз безхребетний, - зробив такий висновок Рудик. - Вот я зараз з’їм усе в нього та ще він буде постійно віддавати мені свою їжу.

Він зістрибнув з підвіконня і, распушив хвіст, побіг на сусідній двір. Анфіску распирала цікавість: чим же закінчиться діло?

Рудик підбіг до Босі і встав на диби пихато промовив:

- Ей, ти, псина! Хорош жрать! С цього часу усе твоє буде моїм.

- Добре! - відповів Бося. - Забирай моїх блох.

Що!? - смутився Рудик і втратив дар речі.

А пес Барбос, або просто Бося, продовжував їсти свій обід. При цьому він так смакував їжею, що у Рудика потекли слюні і дар речі повернувся.


 

- Якщо так, то я тебе і питати не буду, - знову прогирчав Рудик і всунув пику в миску Босяні. І тільки він почав лакати теплий та наваристий бульйон, заковтуя шматочки м'яса, Босік ухватив його за загривок зубами та відкинув на декілька метрів від миски. Тоді Рудик кинувся в бійку, але був притиснутий важкою лапою до землі.

- Відпусти мене! - взмолився Рудик. - Я більше не буду.

Бося мовчав. Тоді кіт вирішив польстить песику і почав нахвалювати його:

- Ви ж добрий пес! Ви ж терплячі до нас котів! Ви ж дуже чемний! Будьте ласкаві, відпустити мене.

- Отож! - прогирчав гучно Барбос Баксович Кусакін. - Запам’ятай: добро добром, та миска з їжею кожному своя.

Звільнившись , Рудик кинувся до себе додому. На порозі його зустріла Анфіска.

- Ну, як тобі їжа собач’я? - поцікавилася вона у Рудика.

- Помої. Такє можуть їсти тільки собаки. Тому котам котяче, а псам собач'є. - так відповів Рудик, але про себе подумав: ‘Хто сильніше, той і їсть смачніше”.



 ‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍

Кінець

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Толерантний пес , Руслан Гасимов», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Толерантний пес , Руслан Гасимов"