Читати книгу - "Дежавю (deja vu) , The goddess Aphrodite"

Роза сиділа в темній кімнаті, лише місячне світло проникало через вузькі вікна, граючи на стінах м’якими відблисками. Вона дивилася на старі фотографії, що лежали на столі. На одній з них — вони з Максимом, усміхнені, щасливі, сповнені надій. Час з того моменту минув, але ці знімки залишалися з нею, як маленькі камінці в серці. Її серце знову почало битися швидше, коли вона знову згадала його погляд, те, як його рука ніжно обвивала її, як він шепотів слова любові. Та ж сама любов, яку вона сприймала як непорушну. Але тепер вона залишилася лише спогадом, і це була її найбільша проблема: як рухатися далі, коли всередині так багато незрозумілих почуттів?

Але Роза знала, що не можна тримати минуле занадто довго. Вона повинна була прийняти рішення, і сьогодні, можливо, буде цей момент. Можливо, зараз вона могла відпустити його назавжди, або повернутися на шлях, де Максима було б неможливо забути.

Роза сиділа на підвіконні, дивлячись на темне місто. Нічні вогні тремтіли, як запізнілі спогади. Вона не могла сказати, чому так важко забути його. Всі ці роки, всі ці емоції, все залишалося там — у її серці, в її думках. І сьогодні, через п’ять років, здається, щось зміниться… чи все залишиться таким самим?