Читати книгу - "Вічність у серці , Mira"

Софія ніколи не була частиною світу багатих і впливових людей. Вона виросла у звичайній родині, де цінували прості радощі: сімейні вечори, книжки та тихі прогулянки в парку. Однак цього вечора, вона знаходилася на балу, організованому її школою, де не було місця для спокійних моментів.

Цей захід був важливий для всіх, але для Софії він став справжнім випробуванням. Вона не відчувала себе на своєму місці серед розкішних суконь та розкішних облич, що розповідали про своє багатство кожним жестом. Вона була одягнена в просту, але елегантну червону сукню, яку взяла на прокат, і сподівалася, що її вибір буде досить хорошим для того, щоб не виглядати зовсім чужою серед гостей.

Коли вона зайшла в зал, її очі миттєво зустрілися з поглядом хлопця, який стояв на сходах, розмовляючи з кількома друзями. Він був іншим. Вищий, з виразними рисами обличчя і харизмою, що відразу привертала увагу. Микита. Хлопець з родини, яку всі в школі добре знали — його батьки володіли великою компанією, і Микита сам був зазвичай у центрі будь-якої соціальної події. Сьогоднішній бал, однак, був особливим для нього: він був змушений прийти через те, що його батьки влаштували це як частину їхнього благодійного проекту. І хоча він був тут не по своїй волі, але це не заважало йому блищати.

Микита помітив Софію майже відразу. Її незвична скромність, в її погляді було щось таке, що викликало цікавість. Вона виділялася серед усіх, хто був повний розкоші та блиску. І навіть попри свою непомітність, вона виглядала вишукано.

Він подивився на неї кілька разів, перш ніж зробити перший крок. Зробивши кілька кроків до сходів, він безсумнівно намагався привернути її увагу, і вона не могла не помітити його.

— Привіт, — сказав він, підійшовши і усміхнувшись. — Ти виглядаєш надзвичайно.

Софія здивовано поглянула на нього, не знаючи, що відповісти. Вона зрозуміла, що він не шукає просто компліменту, а й намагається щось більше, але їй важко було повірити, що цей хлопець звертається до неї, звичайної дівчини з її світу.

— Дякую, — відповіла вона злегка збентежено, намагаючись не виглядати занадто нервово. — Ви виглядаєте не менш привабливо.

Микита посміхнувся ще більше, відчуваючи, що щось особливе може бути між ними. Він був зазвичай звиклий до того, що дівчата буквально «падали до його ніг», але Софія була іншою. Її скромність і відчуття невидимості для всього цього світу розкішних вечірок викликало в ньому зацікавленість, яку він не міг ігнорувати.

— Ти тут сама? — запитав він, помітивши, що вона стоїть трохи відокремлено від інших.

— Так, — відповіла Софія, трохи сумно посміхнувшись. — Просто не люблю великі збори. Це не моє.

Він кидав погляди на її обличчя, на її очі, які виглядали трохи сумними, наче вона була десь дуже далеко в думках.

— Я теж не дуже люблю ці всі бали, — зізнався він, оглядаючи зал, повний дорогих костюмів і суконь. — Але інколи треба бути тут через батьків.

Вони обидва усміхнулися, зійшовши на один рівень розуміння.

— Можливо, хоч на цей раз варто залишити все це позаду і просто поговорити, — запропонував він. — Ти як? Хочеш випити чаю?

Софія, трохи вагаючись, погодилася. Їй було цікаво поговорити з ним, але відчувала певну напругу. Вона завжди намагалась триматися подалі від людей, чиї стосунки з реальністю здавалися занадто далекими від її власного світу. Але щось у його погляді змусило її зробити цей крок.

Разом вони пішли до менш людного місця, і між ними виникла тиха, але цікава розмова. Вона розповідала про себе — про свою родину, про те, як важко часом бути серед багатих і успішних людей, і як важливо зберігати власну індивідуальність, навіть коли весь світ тебе не розуміє.

Микита слухав, не перебиваючи, і не поспішав з відповідями. Його серце почало битися швидше від розуміння, що ця дівчина — не така, як інші, і це йому подобалося.

Їхні погляди знову зустрілися, і Софія відчула, як серце калатає в грудях. Чи може бути, що цей вечір стане початком чогось більше?

Це була лише перша зустріч. Але Софія вже відчувала, що щось у її житті змінилося назавжди.