Читати книгу - "Віршенник "Супротив дощу", Гоже Несмішний"

В книжці забагато російської мови, але оригінальна мова написання віршів саме російська, переклад їх на українську не зможе в повній мірі відобразити їх сенс, як поезії. Написані в книжці вірші українською мовою навіть мені(автору) здаються змістовно слабшими, але не менш від того красивими чи важливими. Можливо саме це допоможе розвинути українську мову і зробити її більш строгою, сильнішою, або просто більш придатнішою для понтів. Автор трішки зросійщений. Вивчав російську по: телевізору, книгам, інтернетові, музиці і одній язикатій хвестці, що жила в Києві, теревенила російською і постійно обсирала Україну. Автору не вдалось її трахнути.

Ви можете придбати і прочитати цю книгу лише для того, аби потім підтерти нею свою дупу.

Не правильно поставлені розділові знаки? Та кому вони взагалі потрібні!

Автор: Гоже Несмішний

11,04,19

Худшие действия в жизни – «Подумать», «Выбрать».

«Сгарище»

Мосты сожжены, пепельные стены

Уставшие окна от дождя потемнели

Сгарище тошно напомнит о прошлом

Отсеревшим за мокрым окошком

Выбросить все твои вещи

Камешки точенной памяти

С души, печаль, камень не сняли

Усугубили только, к бездне призвали

И дом сейчас пустой, мертвецкий

Зато стало понятно, потешно

Кто друг потешний, а кто редиска

Наука боли, без друзей, семейный!

А казалось да! Я нужный!

Со мной интересно.

Видать не настолько –

Хватает только на насмешки.

Я устал полностью и сожалею

До ужаса боюсь…

Моё творчество уснёт

Даже не повзрослело.

Лучшие действия в жизни –

«ctr+c», «ctr+v», «ctr+s».

«Паросток нового»

Втрачене коріння мов відрублені ноги

Від рідної землі – відмова поневолі

Вітаю світ, відчинені ворота

Домашня хвіртка, загублена дорога

А все ж розпочиналося ясно

Хоч і в тіні було моментами прекрасно

Відмерший цвіт, загублена доля

Стало зрозуміло – вона загадкова

Сили вернуться, лише б тільки наснаги

Прошу у Бога, трішки поваги

В людей прошу прощення

Гора честі, моїми руками руйненна

Людям віддав би свій розум і серце

Але зрозуміло, їм того поки без сенсу

Поки осліплені, залишайтесь в тіні

Смарагди зла, ще в душах жевріли

Можливо пізніше, а до того моє

Дорослішання, надіюсь до добра приведе

А ти часом – я самостійний

Приведу, Вас до світла, лиш би смерть не зустріла

«О поездах»

Молчливое согласие дающее прекрасное

Бесспрестрастно дураку опасное

Упавшее с неба звездой у коробку

Вместо глазниц сияющее самородком

В качающем поезде под музыку ночи

Шумливо по рельсам вместе из чаем

Цветущие поля под луной изучаем

Незачем, а ми совершаем

А вот остановка, перон и прибытие

Последний гудок вестник события

Как будто не из мира сего грядущее

Загадки душевной тревоги открытие

Неспокойно спалось, но кому это надо?

Просто так, очередная дурная преграда

Вместе с тем, что ёкнуло в сердце

Вспомнилось о чае – уже не к месту.

Поздно лить слёзы, хвастаться, мыться

Полки все сложены, единственный попутчик скрылся

Дороги назад нет, словно и не было вовсе

Что будет дальше, узнаем лишь после.

«С волнами к дому»

Уплыл полностью кораблик прошлого в закат

Вместе с волнами сошел на нет из берега песок

Намочила ножки до колен девчушка

Собрала у причала на ожерелье ракушки

Смотрела вдаль у улыбалась

Чайка крыльями на солнышке игралась

Моряк уплыл – она осталась

Бедная, в солёную воду со-скал, у мыслях - бросалась

Ей бы весточку оттуда

Куда уходят корабли

Письмецо внезапно у бутыли

Пришли ей моряк, пришли

Не забывай ты тех портов

Что на рассвете теплотой открылись

Подари щастье именно той, а не другой

Что в дом их чаем пригласила

У тебя конечно есть свой дом

Он на земле, не за бортом

Не с дельфинами, не на дне морском

А там где ждут, там есть твой дом

И пусть шторм и ураганы

А корабль пусть идёт

Своей дорогой, у свой порт

К причалу, где отчалил

Где первый якорь свой оставил

«- Чого мене назвали «хатопалом»

- Бо засранцем був в дєтстві»

«Лучше я буду дурачком чим ти!»

 «От ви його зараз накриєте, а мені прийдеться приїхати, розкривати і третій етаж будувати»

«Краще пританцювати на своєму горі чим плакати»

«не умеете вы, ценить исскуство батенька»

«Кредит – це коли зимою всравсь»

 «Скільки вовка не годуй, у ведмедя більший хуй»

Народна мудрість

«а нука куме не балуй – висунь пальца, засунь хуй»

Народна мудрість

«Этом парень был обычный держатель крутого притона,