Читати книгу - "Сюрприз вiд Валентина , Тетяна Олiйник"

Після закінчення робочого дня Тая вийшла з кабінету, поспішаючи додому. Накинувши пальто на плечі, вона швидким кроком попрямувала до ліфта. Раптом по дорозі  позвали:

— Таєчка! Куди це ви так летите стрімголов? Адже всі наради давно закінчилися, — підморгнув Михайло, лисуватий чоловік середніх років, який очолював службу безпеки компанії.

— Невже, на вашу думку, жінка може поспішати тільки на нараду? — усміхаючись відповіла вона.

— А куди ж іще? Адже не до чоловіка ж під крильце... 

— Якраз туди я й прямую! 

— Ви ж начебто незаміжня. 

— Але вже майже що... — гордо заявила вона й поспішила заскочити у заповнений ліфт.

Двері зачинилися, а чоловік залишився стояти на майданчику, крикнувши їй услід:

— Таєчко, але куди ж ви весь час вислизаєте?!

Вона посміхнулася, залишившись у безпеці чотирьох стін ліфтової кабінки.

Цей Михайло давно виявляє знаки уваги, і вже вся компанія в курсі, що вона йому небайдужа. Ось тільки самій Таї він був байдужий. Звичайний, нічим непримітний дядечко, хоч і цілком приємна людина. Але він так відрізнявся від Макса, який у його ж роки виглядав ще молодиком: сучасний і доглянутий, він нагадував скоріше хлопця, який подорослішав, ніж чоловіка, який рано постарів. Так чи інакше, Таї до Михайла не було діла.

Пасажири, що стояли поруч, шумно зітхали,  прагнучи швидше залишити ненависну будівлю, щоб нарешті почати святкувати День закоханих.

Саме сьогодні, чотирнадцятого лютого,  скрізь відзначали День Святого Валентина, який перекочував до нас із далекої Америки. Заповзятливі ділки розважальної індустрії швидко освоїлися і тепер щороку отримували вигоду, влаштовуючи публічні вечірки й продаючи незліченну кількість сувенірів із сердечками.

Ось і Тая поспішала в обійми коханого чоловіка, щоб відзначити удвох це романтичне свято. Вони з Максом уже давно зустрічалися й вирішили зійтися ще торік, маючи намір побудувати сім'ю. 

 Тая приготувала подарунок і очікувала не менш значного подарунка у відповідь, а саме — довгоочікуваної пропозиції.

Тая підняла долоню й глянула на свій безіменний палець, подумки прикидаючи, який вигляд матиме на ньому обручка. Напередодні вона відвідала манікюрний салон і довела до ладу нігті, щоб не осоромитися в потрібний момент. Щасливо зітхнувши, жінка поспішила додому в передчутті радісної події. 

Вечір обіцяв бути цікавим, адже Макс замовив столик у нещодавно відкритому модному ресторані, з чого Тая зробила висновок, що він готується освідчитися у відповідній до нагоди обстановці. Вони давно обговорювали майбутнє й  обоє були готові зв'язати себе законними узами, перевіривши сумісність протягом року спільного життя, знайшовши одне одного цілком придатними. Батьки Макса теж були проінформовані й сприймали Таю як частину своєї родини. Навіть його доросла донька-студентка від першого шлюбу ставилася до неї по-дружньому, не виявляючи ревнощів та невдоволення. Усі навколо вважали їх сімейною парою попри ще неоформлені стосунки, і очікували весілля у найближчому майбутньому. 

Тая полізла в сумочку по ключі від машини й натрапила на шоколадне сердечко, подароване сьогодні вранці ввічливим Михайлом. Вона посміхнулася, згадавши, як він усій бухгалтерії роздавав маленькі цукерки у формі сердечок, а їй одній вручив велике шоколадне серце в червоній фользі, чим викликав дружні посмішки оточення з подальшими підморгуваннями й натяками.

— Бажаю вам, Таєчко, справжнього щастя від Святого Валентина! — побажав він.

 Але ж Тая шоколад не їла, та й узагалі від солодкого утримувалася, берегла фігуру. Ну та нічого, докладе цей сувенір до подарунка для Макса, якраз буде доречним. 

Дорогою додому вона мрійливо уявляла свого коханого, який застосовує її подарунок. Вона цілий місяць в'язала йому джемпер своїми руками, ховаючи сюрприз. Максу не подобалося бачити її зі спицями, та ще й в окулярах. Він завжди говорив:

— Це тебе старить. Ти нагадуєш мені мою бабцю, яка вічно в'язала шкарпетки. 

Чути таке було не надто приємно. Хіба її провина, що зір сів за довгі роки роботи за комп'ютером? Зазвичай окуляри вона не носила, одягаючи їх тільки для читання, а тепер ще й для в'язання. Щоб не травмувати психіку коханого чоловіка й не викликати небажаних асоціацій, Тая в'язала тоді, коли він не бачив. Але як би не обурювався Макс, її в'язані вироби викликали у нього захват. Вона обв'язала всю його сім'ю, включно з донькою. 

Цікаво, чи сподобається йому джемпер, з такою любов'ю зв'язаний нею з велюрової пряжі? Без примірки це було зробити нелегко, проте вона призвичаїлася робити заміри за його одягом. 

Залишивши машину біля під'їзду, Тая піднялася на восьмий поверх і відчинила двері ключем, сподіваючись встигнути привести себе в ошатний вигляд до його повернення. У коридорі вона помітила черевики, значить він удома, напевно звільнився раніше. З-за прочинених дверей кімнати лунав сміх. Тая прислухалася, Макс розмовляв із кимось телефоном, мабуть, не помітивши її повернення, адже зазвичай вони завжди зустрічали одне одного палкими обіймами. Жінка зняла верхній одяг і прислухалася, зацікавлена веселим тоном бесіди.

— Та ти що?.. Серйозно?.. Одночасно три?.. У твої-то роки?! Ха! Ну ти даєш, Валерчику! Мужик!.. 

Вона відчинила двері до кімнати й застигла на порозі, почувши продовження:

— Що? Ну, у мене лише одна, зате молодша за мою власну дочку, уявляєш!.. Ха-ха! Так, дякую, не скаржуся! З таким скарбом і сам молодшаю з кожним днем... — похвалився Макс.

Серце Таї завмерло, почувши такі зізнання. Вона не витримала й подала голос:

— Ш-що? І коли ти збирався мені повідомити про це?

Макс сіпнувся від несподіванки й обернувся:

— Тая?.. Я не почув, як ти прийшла.

Вона продовжувала розгублено дивитися на Макса, чекаючи відповіді.

— Так що ж, Макс? Чи не хочеш і мені розповісти про свою подружку-скарб, яка молодша за твою доньку?