Читати книгу - "Небезпека у лісі! {оушен}, Страгозорый"

— Слухай, я би хотів з тобою поговорити про новий рік. - Звернувся я сьогодні зранку до Коррзана.

      Новий рік з кожним днем ставав все ближче й ближче. Мене це турбувало, при чому дуже сильно. По-перше, я не знав точно, що і як буду діяти. Добре, це я знаю, або ж якщо що придумаю якийсь план, якщо щось не спрацює. Ходити по гібридах, тих, хто грішив більше за інших, вбивати, а хорошим навіть інколи давати якісь подарунки. Так було написано, коли я читав записи на договорі - невеликому клаптику паперу, який мені всунули на наступний день, кажучи, що мені треба підписати документ про те, що тепер я офіційно став демоном. Начебто так роблять ті, хто не з власної волі стає демоном.

    Але чи треба було мені телепортуватися то туди, то сюди? Як мені себе поводити, якщо мене побачить хтось з тих, хто не грішив по типу маленької дитини? Вбивати її, чи залишити в живих? Чи може стерти себе з її пам'яті, наче нічого не було та залишити подарунок наостанок?

     І по-друге, що буде з моєю другою іпостасью? Чи буде вона відчувати наближення свята? Бо може, поки що через те, що ми ще звикаємо один до одного, він ще не повністю «під'єднався» до мене. 

      Хлопець сів поряд зі мною. Пару хвилин він мовчав. Швидко перевів погляд спочатку на вікно, наче все ще боячись, що за ним можуть полювати, і тільки тоді нарешті подивився на мене.

— Хіба тобі не повинні були розповісти про це в Міністерстві, коли тебе тільки розподілили? Або ж, не знаю, може дати якісь записи про все це.

— Вони казали. Але я хочу дізнатися те, чого мені могли не сказати. - Кажу, повільно роззираючись по сторонах, і з цікавістю розглядаючи усе довкола. - Тим паче, ти мені трохи заборгував, коли я врятував тебе від трьох братів.

— Не знаю я нічого! - Кинув нервово хлопець, мотнувши головою, наче підкріпляючи цим жестом свої слова. - Я мало розбираюсь у демонах, які прив'язані до свята.

     Мені щось підказує, що він цих демонів не дуже й полюбляє, раз поводить себе так. Або ж, була якась подія, через що він не дуже любить одного, а десь на підсвідомому рівні вважає усіх подібних демонів поганими. Ну, тобто, ми й так погані. Але ненависть до всіх не може виникнути ось так просто.

— Ти певен? - Зазираю йому в очі. - Все ж, ти набагато раніше мене потрапив до пекла, якщо взагалі не народився тут. Набагато раніше. Значить, хоч щось і повинен знати про те, що від мене могли приховати в Міністерстві. 

     Є якісь нюанси, я знаю це. Але не знаю точно, може чи хоче мені про це розповідати сам Коррзан. Цікаво, чому він мовчить? Просто не хоче сам, чи йому наказали мовчати?

    Чому тоді наказували? Сподіваються, що я сам про все можу дізнатися? Можливо. Але чи можна було б розповісти про всі ці нюанси, щоб демон якщо що, був вже готовий до всього? Бо хто його знає, що може чекати тебе, коли настане потрібний час.

      Значить, поки що самому треба буде з усім розбиратися.

— Добре, дякую й за це. - Кажу, встаючи і виходячи з будинку. 

     Теж мені. Його значить рятуєш, а він ось так до тебе відноситься... Я міг би подумати, що він дійсно нічого не знає, але я просто певен у тому, що він точно щось повинен був знати. Все ж, на кожне свято я певен, знайдеться свій демон. І Коррзан - як і багато хто інший, - повинен був про них знати.

     Чи треба мені звернутися до одного з них та запитати про те, як усе це відбувається саме у них? Або ж, знову піти до Міністерства? Та ні, тупа ідея. Тільки пошлють з пинком під сраку. Ще гірше тільки стане. Плюс репутація така собі буде після цього. Так що так, треба дійсно самому з усім цим розбиратися.

      Коли мені стало вже дуже важко носити усе це носити в собі, я вирішив розповісти усе своїм батькам. Не те, щоб я хотів запитати, що мені варто робити, або чого очікувати - вони тим паче не знали цього. Та й до того ж, не хочу напружувати їх сильно ще й спробами щось дізнатися про це. Я просто боявся того, що могло відбутися ось уже за три дні, і хотів хоч з кимось про це поговорити.

     Батьки вислухали мене. Потім тихо переговорили про щось і спробували трохи заспокоїти мене. Але заспокоїтися не так просто, як здається.

..

..

..

..

..

    Сьогоднішнім вечором, коли до початку святкування нового року залишалось лиш декілька годин і коли я повернувся до пекла, щоб вирішити деякі майже несуттєві справи, один з демонів звернув мою увагу. Не те, щоб мені було цікаво подивитися на демониць, бо я вже бачив багатьох подібних, але все ж, у її зовнішньому вигляді мене щось привернуло.

     Може, стріли позаду, які ніхто тут майже не носить, коли знаходиться в городі. При тому наконечник був схожий чимось на розбите серце. Може, те, що багато чого було у неї рожевим. При чому це явно був не звичний стиль, який показував те, що дівчині подобався цей колір.

     Так, ось і наша руйнівниця кохання, яка, мабуть, працює на пару з якимось янголом, який в свою чергу намагається вже своїми стрілами закохати людей одне в одного. Цікаво, а я буду працювати з кимось в парі?

     Як тільки насмілився підійти до неї, вона подивилась на мене так, наче хотіла про щось попередити. Схоже, не налаштована вона зараз на розмову. Ну і пішла вона, хоч мені й потрібна була чиясь допомога в інформації.

     Розберусь якось сам. Тепер зрозумів, чому Коррзан не дуже полюбляє подібних демонів. Як же їх любити або хоча б шанувати, якщо вони навіть не дізнавшись про гібрида, вже готові «відіслати» його куди далі?

..

..

..

..

..

    Останні дві години я відчував себе дуже паскудно. Здавалось, настільки паскудно, як не відчував себе ніколи раніше до цього. Через усе це мені довелося навіть лягти на землю, щоб не впасти і не зробили ще гірше.

    Про всяк випадок, щоб не зробити нічого поганого зі своїми рідними чи знайомими, я перейшов до пекла. Звідси ж і почну свій шлях якщо що.