Читати книгу - "ЗалишенІ, Юне Люмен"

Звичайний навчальний день у звичайнісінькій загальноосвітній школі міста N.

Просторий, наповнений світлом кабінет біології був обвішаний різноманітними навчальними посібниками, схемами та таблицями, що наочно показують будову ока жаби, схему травної системи людини та будову тіла беззубки.

Суворі вчені, академіки, першовідкривачі та дослідники, уважно стежили за неслухняними учнями, розташувавшись по периметру кабінету у світлих рамках, ніби засуджуючи їх за нелюбов до настільки прекрасної науки – біології.

Сувора вчителька всоте пояснювала недолугим учням будову статевої системи людини, нескінченно поправляючи вперте пасмо світлого волосся, що вибивалося з тугого пучка, зібраного на потилиці.

- Мельник! - Нарешті терпіння викладача скінчилося рівно на тому моменті, коли Роман, головний задирака 9 "А" класу зробив руками недвозначний жест, що означає статеві зносини між чоловіком і жінкою, намагаючись зачепити одну з головних відмінниць класу.

Бліда дівчинка з вогняно-рудими кучерями почервоніла, прикриваючи ніжною ручкою маленький рот у виразі крайнього обурення.

– Що? - Засміявся самовпевнений підліток просто в обличчя вчительки, що вмить розгубилася від такої реакції.

Вероніка Павлівна почала часто кліпати густими світлими віями, доки її зблідле обличчя миттю наливалося багряною фарбою до самісіньких вух.

Безперечно, авторитет вчительки був підірваний остаточно. Молодицю, яка ледь закінчила педагогічний факультет, не поважали навіть вчителі, її співробітники.

Люди, покликані в цей світ, щоб вкладати в дитячі, ще незміцнілі голови, тільки найсвітліше і найчистіше, тишком обговорювали молоденьку дівчину, відчайдушно поливаючи її брудом. Як можна засуджувати дітей, своїми руками підсипаючи сіль у чашку кави?

Ось і зараз клас жорстоко сміявся над Веронікою Павлівною, змушуючи її ледь не плакати від образи та гіркоти.

- Ну що ж ти, красуне? Не кажи, що ти не знаєш, що таке статеве життя? - Темноволосий хлопець з міцною статурою, що ледь схожий на дев'ятикласника, продовжував знущатися з викладача, дратуючи роззяв, готових підтримати будь-який жарт.

Молода дівчина двадцяти трьох років, не в змозі більше тримати себе в руках, кулею вибігла з класу, залишивши весь цей цирк.

В університеті такому не вчили. Довгих п'ять років у майбутніх педагогах виховували культуру, високу моральність, любов до музики та літератури, але ніхто не казав їм, що діти жорстокі.

Довгих п'ять років їх навчали за старими підручниками сторічної давності всьому, що в результаті так і не знадобилося у сучасних реаліях школи.

- Мельник, ти виродок! - Дзвінким голосом закричала тендітна дівчинка з тонкими довгими пальцями, підводячись зі свого робочого місця. - На якому етапі еволюції ти зупинився, тварино?

Дівчина відважно нападала на хлопця, заздалегідь знаючи, що зазнає фіаско в цій нерівній сутичці. Відстань між ними швидко скорочувалася, привертаючи увагу всього класу.

- Ну, то чого ж ти зачинив свою калитку? Чи ти тільки біологічку вмієш попускати?

Аліса Анхім, а саме так звали відважну дев'ятикласницю, стояла навпроти сміливця, явно програючи йому в зрості та вазі.

Її густе волосся відтінку неміцного чаю, ледь досягало мочок вух. Для неї, такої собі пацанки, така коротка довжина волосся була найкомфортнішою.

Чорна толстовка на пару розмірів більша, висіла на її худому тілі, позбавленому всіляких атрибутів жіночності, надаючи їй пацанської зовнішності більше, ніж коротке волосся і груди нульового розміру.

Місцеві королеви класу подейкували, що Аліса воліє більше до дівчаток, ніж до хлопчиків, що було найчастішим предметом жартів і іноді навіть жорсткого цькування.

- Хлопчику, йди звідси! - голосно, і дуже награно розреготався задирака.

Перше, що трапляється горе-захисниці під руку - літрова пляшка коли, що мирно стоїть на столі Роми, негайно летить у його обличчя. Кинута з психу, без будь-якої надії на успіх, майже повна пляшка потрапляє чітко в ніс, розквашуючи його, немов стиглу сливу.

З забитого органу миттю ринула червона кров, заливаючи воріт білої сорочки.

- Дурепа! - ображено вигукнув шатен, обмацуючи своє перенісся на предмет перелому.

Аліса стояла, уперши руки в боки, глузливо поглядаючи на ураженого хлопця, що повільно стікає кров'ю.

- Пацани, тримайте її! — Ображено заверещав Рома, показуючи закривавленою рукою на Анхім.

Двоє високих хлопців, які в народі іменувалися "шістками", миттю підхопили ту, на кого їм було вказано, за лікті, не даючи їй найменших шансів на порятунок.

Клас натхненно свистів, хтось вигукував те чи інше ім'я, підтримуючи одного з учасників бійки, хтось давав повчання, куди краще бити, щоби болючіше було. Звичайно ж, більшість класу підтримувала Романа Мельника, як загальновизнаного авторитета.

- Тобі хана, пацане! - Пролунав голос із задніх рядів імпровізованого рингу.

Дівчина щосили намагалася вирватися з міцних кайданів, але будь-які її рухи супроводжувалися все новими і новими синцями на плечах.

Озлоблений однокласник, отримавши безладний удар ногою, завдав у відповідь удар у печінку, змусивши тіло дівчинки здригатися у хворобливих спазмах. В очах моментально потемніло, біль колючими голками розходився від ураженого органу по всьому тілу, стискаючи грудну клітку.

Видавши здавлений стогін, рудоволоса закусила губу, тупо дивлячись на очі кривдника.

Задоволені хлопці послабили хватку, випускаючи скривджене звірятко на волю.

- Дуже справедливо, Мельник! Боїшся програти? - Трохи відсапавшись, промовила дівчина, відверто насміхаючись над своїм опонентом.

Відчувши в собі достатньо сил для останнього кидка, дівчинка в чорній толстовці накинулася на Рому, збиваючи його з ніг.

Впавши на лінолеумну підлогу, вони перетворилися на одну суцільну грудку, що каталася по підлозі, представляючи загрозу для всіх, хто знаходиться поруч.