Читати книгу - "Червона троянда , miss Lovee"

У зачарованому місті Ліріум, який давно втратив кольори, живе дівчинка, приблизно 13 років, на ім'я Айлі. Вона зберігає у своєму серці лише одну червону троянду, яку мама  подарувала їй перед своєю смертю.

Одного дня ця троянда почала в'янути, Айлі налякалась, вона не знала що робити, це було єдине, що залишилось від матері. Щоб врятувати троянду та світ потрібно було пройти багато випробувань, на що Айлі погодилась.

-Айлі, куди ти збираєшся-сказав Ларен.

Ларен це її друг, йому приблизно 14 років, він високий, з світлим волоссям, з блакитними очима. Вміє розмовляти з вітром та ховає власний біль. Був дуже розумним.

-Я повинна врятувати цей світ-відповіла вона.

-Ти справді віриш що зможеш врятувати світ? Але ти ж навіть не знаєш куди йти.

-Так, я не знаю. Але мені покаже дорогу троянда.

-Але це ж просто квітка....

-Не кажи так!! Це не просто квітка! Все на світі залишилось без кольорів, лише ця троянда має колір.

-Добре.. Тоді я з тобою.

-Справді? Ти підеш зі мною?!

-Так. А ще Міріу покличемо.

Міріа це їхня подруга, але вона не людина, вона ніби міфічна істота. Схожа на маленького дракона, але пухнаста, блакитно-білого кольору. Очі великі, блискучі, жовтого кольору.

Вони покликали її з собою, та пішли в дорогу.

Перше що їм потрібно було подолати, це "Залишений ліс".

-Ого що це?-здивовано запитала Айлі.

-Це ліс-відповів Ларен.

-Хх, а я і не бачу!

-Ні, ти не зрозуміла, це не просто ліс. Він шепоче про давно забуті спогади. Про твою давно забуту біль. В цьому лісі дуже небезпечно, він може тебе загіпнозувати так, що ти більше ніколи з нього не виберишся. Потрібно бути дуже обережними, не піддаватись своїм емоціям, та бути врівноваженими.

-Уууу... І як ми його пройдемо? В мене багато забутих спогадів, яких я не хочу згадувати.

-Потрібно просто ігнорувати те, що нашепоче тобі ліс.

Вони зайшли в той ліс.

Айлі зразу згадала свою матір, як вона її обіймала, як вони разом співали пісні, як знайшли Міріу, вона все з нею згадала.

Вона почала плакати.

-Айлі, забудь про це! Це вже все давно минуло. Ти не зможеш це повернути... Можливо це і на краще. Не думай про те що говорить тобі ліс!-сказав Ларен, намагаючись заспокоїти її.

-Ти нічого не розумієш! В тебе такого не було!-заперечила йому Айлі.

В ту ж мить Ларен згадав своє життя... Згадав як в дитинстві з нього насміхались, як знущались з нього, били. Батьки з ним не проводили час, він ріс сам. Єдина людина якій не було на нього все рівно була його бабуся, яка згодом залишила цей світ. Він згадав як зустрів Айлі та Міріу, які згодом стали йому найкращими подругами. Згадав як його зрадили ті, яким він довіряв. Він згадав все.

-Стоп! Ларен, не думай про це! Забудь, це все вже в  минулому!!!-заспокоював він себе подумки.

Міріа підійшла до нього та почала тертись головою об його руку. Це заспокоїло Ларена.

Він підійшов до Айлі, взяв її за руку та промовив: "Айлі, ми з тобою, ми завжди будемо поряд! Ідемо далі."

-Дякую вам!-заспокоївшись відповіла вона.

Друзі ще довго блукали по лісі але згодом знайшли вихід.