Читати книгу - "Фея Жаклін, Maximilian Robby"

- Жанр: Гумор 😂🤣🃏
- Автор: Maximilian Robby
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Ранок починався не з кави, фея Жаклін прокидалася рано, щоб встигнути до праці. Старанно вона збирала, сушила трави, а тоді варила зілля, які потім вливала в маленькі пляшечки, наліплювала етикетку і виставляла ними цілі полиці. Новий рецепт так схвилював її, що якесь вигадливе мугикання мелодії переросло у справжню пісеньку.
— Милі жабки
милі криски
стануть вмістилищем
моєї...
У будиночок увірвалися так різко, що Жаклін підскочила, впустила казанок з на підлогу, і увесь його вміст на візитера. Блимнули тільки збентежені блакитні очі.
— ...миски, — закінчила і схилилася, щоб підняти горщика.
На неї з підлоги меланхолійно дивилася жаба саме з того місця, де секунду тому стояв незнайомець.
«Прокляття».
Руда фея випросталася із абсолютним розумінням, що так просто з її милих гарних рук нічого не зійде. Слідом за незнайомцем у будиночок увірвався лицар, гуркочучи обладунками.
— Принц! — А тоді спантеличено глянув на фею. — Де принц?
— Під ногами, — зітхнула сумно Жаклін над своїм казанком. Зілля було на самому денці — недостатньо, щоб заповнити бодай одну пляшечку. — Обережно, не роздави.
І вже без такого ентузіазму попленталася назад, заливати посудину водою. Лицар опустив погляд. Жаба поволі кліпнула.
В безстрашної феї Жаклін вдруге за день мало не стався інсульт, коли будиночком розлетівся пронизливий вереск.
— Ідіот!
Лицар був занадто зайнятий, скачучи в важких обладунках на одному місці, жаба безладно стрибала теж — довкола нього, із якоюсь божою поміччю досі не потрапивши йому під ноги. А тоді цей скажений танок припинився, і лицар підвів голову, абсолютно зелений.
— Перепрошую, — видушив він. — Д-де у вас... Туалет?...
Жаклін тільки пальчиком встигла ткнути — і повз неї промчав ураган, гуркочучи металом. Тільки п'яти зблиснули. Руда ледве встигла вчепитися за край столу, щоб її не знесло. У будиночок увійшов вже третій візитер за ранок, і Жаклін молилася щоб цей латний не спробував танцювати так само, як його колега.
— Де він?!
— Блює, — радісно повідомила фея, ніби це був накращий біологічний процес з усіх відомих.
— А де... — Джонас затнувся і озирнувся будиночком. Нікого. — Принц?...
— Ось, — ще радісніше заявила Жаклін і ткнула пальцем.
Не вистачить усього словникового запасу феї, щоб описати те, яким зневіреним і безпорадним стало обличчя солдата. Чоловік танців не влаштував. Натомість він підняв жабу обома руками так, ніби ніс маленьке божество, і підійшов до столу — Жаклін делікатно посторонилася.
— Скажіть, — доволі швидко зібрався лицар, і фея подумки йому поаплодувала. — Як можна перетворити його назад?
— Тю, казочок не читав? Поцілунком, звісно. Якоїсь красуні. Поцілує його — і всі чари на ні.
— Ми прийшли у пошуках феї Жаклін, але ви точно фея? — обережно якось запитав Джонас. — У казках на жаб перетворюють відьми.
— Відьма і фея відрізняються тільки настроєм, — оптимістично заявила Жаклін. — Хіба я схожа на ту, хто встав не з тієї ноги? І взагалі, досить балачок, будеш перетворювати його назад чи ні?
— Цим зазвичай займаються красуні...
— Ото вже ні, багато хочте! — щиро обурилася вона. — Фея Жаклін не цілує жаб і не цілує принців Рузвельтів! Знайшли дурну, ото вже дякую!
Якби й запропонували комусь у світі поцілувати навіть справжнього принца Рузвельта, на пропозицію пристали б тільки два види жінок: охочі до грошей і його мама.
Проблема.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фея Жаклін, Maximilian Robby», після закриття браузера.