Читати книгу - "Тотальний опір. Частина 1"

приготування кави, підсмажити ці складники на блясі до буро-чорного кольору, розтерти на крупнозернистий порошок, запарити окропом.

Лісовий чай:

■ Складники: цвіт липи, ягоди ялівцю або ж ягоди бузини.

Замінники приправ (як додаток до м'яса, риби, юшки):

■ Складники: настурція (ще називають водяним кресом), заяча капуста (або — кислиця), молодий молочай, ягоди ялівцю, молоді ялинові бруньки. Для приготування слід порізати м'ясо на тонкі шматки, покласти зверху замінник приправи, скрутити з м'яса рулет, наштрикнути його на шомпур і пекти. Якщо ж печемо рибу чи птицю, то приправу слід покласти всередину.

Лісові й лугові рослини (як складник до страв):

■ Використовуються: молодий водяний крес, молода кропива, щавель, подорожник, листя молочаю, жовтець, деревій. Перед використанням кілька разів промити листя водою, щоби з рослини вийшла надмірна гіркота, а тоді вже потушкувати у невеликій кількості води. Солити вже, знявши з вогню; найкраще змішувати кілька видів рослин.

Бобові:

■ Використовуються: горох, сочевиця, квасоля. Перед готуванням намочити на тривалий час, а тоді їх не треба буде надто довго варити.

Різне інше:

■ Кора дерева: її ніжний внутрішній бік можна споживати сирим. Він легко зішкрібається, і тоді його можна їсти сирим або ж додавати до юшки. Внутрішню кору верби, берези й сосни можна висушити, розтерти і зробити з неї борошно.

■ Водяні рослини та очерет мають м'які корінці, які, якщо їх зварити, їстівні.

■ Насіння ялинових шишок: аби воно само випало з шишки, її слід нагріти над вогнем.

■ Молоді, ще недозрілі качани кукурудзи можна підсмажувати над вогнем і їсти гарячими (якщо немає вогню, то можна їсти і сирими).

■ Волоські горіхи, ліщину й букові горішки можна споживати і не цілком дозрілими.

■ Зелені фрукти (ще неспілі тверді яблука, грушки тощо) варто, порізавши на скибочки, зварити — розм'яклі скибочки можна їсти, а сік розвести водою і пити гарячим.

М'ясо:

■ Якщо залити м'ясо для варіння холодною водою, то бульйон вийде насиченим. Кістки також слід заливати холодною водою.

Риба:

■ Перед її приготуванням встромити ніж в отвір під хвостовим плавником і розпороти рибину по всій довжині, потім вказівним пальцем провести по очеревині та вийняти нутрощі.

Приготування: печена риба — залишити голову з очима і хвіст, злегка підсолити, пекти над вогнем; варена риба — вийняти очі, злегка підсолити, і нехай вариться 15 хвилин у киплячій воді, а якщо до води додати цибулю і приправу, то вийде смачна і поживна юшка.

Кури, усяка інша птиця:

■ Перед її приготуванням відрубати голову, підвісити за лапи, щоби стекла кров, обпатрати, обсмалити над відкритим вогнем, розрізати тушку, вибрати все зісередини, обрубати лапи, помити.

Приготування:

а) начинити цибулею та приправами, легко натерти сіллю зовні і всередині, пекти над відкритим вогнем на шомпурі, нутрощі (як-от печінку) спекти окремо;

б) випотрошити, але не патрати, всередині легко підсолити, вкласти у порожнину великий, чисто вимитий камінь, цілу птицю обмастити шаром глини — товщиною 2-3 см, покласти її у заповнену жаром яму, повністю засипавши приском, як тільки глиняна оболонка затвердне на камінь, то вийняти її і розбити — пір'я залишається в глині, а м'ясо спеклося у власному жирі і власному соці (так само можна готувати й рибу).

Жаби:

■ Відірвати в жаби задні лапки, помити їх, легенько посолити, підсмажити на блясі над вогнем.

Слимаки:

■ Перед приготуванням помити (якщо можливо, то використати воду з оцтом), кинути в окріп і дати 10 хвилин покипіти, охолодити, вийняти тіло слимака з мушлі. Приготування: 2 години кип'ятити у солоній воді, час до часу доливаючи воду у казанок.

Дрібні ссавці (коти, собаки, кролі, зайці тощо):

Перед приготуванням сильно вдарити по голові, перерізати горло, тримаючи за задні лапи, дати стекти крові, підвісити за задні лапи — головою донизу, хребтом до підставки, — для цього найліпше буде забити на висоті очей у дерево два цвяхи, на віддалі 30 см один від одного, потім надріжте шкіру на сухожиллях на згині задніх лап і за них підвісьте звірину і, починаючи зі задніх лап, беріться білувати тушку, розпоріть живіт, вийміть нутрощі, залиште серце, легені, печінку, нирки, відрубайте лапи, і якщо є можливість, то готувати аж наступного дня.

Приготування: трохи посолити, пекти м'ясо цілим або порційно.

Дичина:

■ Готувати так само, як і дрібних ссавців.

Запаси м'яса на «чорний день»:

■ Порізати м'ясо на тонкі смужки шириною 2-3 см і щедро посолити, а потім висушити над багаттям.

Поповнення запасів вибухівки через демонтаж мін

Загальні зауваги:

■ Основним джерелом постачання вибухівки є нерозміновані мінні поля.

■ Супротивник через брак часу розміновуватиме спочатку тільки дороги; мінні поля на прилеглих територіях цікавитимуть його менше — він хіба що позначить їх застережним огородженням.

■ З однієї протитанкової міни можна видобути, залежно від типу міни, 3-6 кг вибухівки.

■ З однієї протипіхотної міни ти, залежно від типу міни, отримаєш 100-200 г вибухівки.

■ Однак демонтаж мін є небезпечною справою: вибух протитанкової міни можна порівняти з дією вибуху 10,5-сантиметрового артилерійського снаряду, а вибух протипіхотної міни відповідає розриву ручної гранати.

Організація праці:

■ Визнач місця залишених замінувань.

■ Непомітно для стороннього спостерігача познач міни.

■ Продумай, як ти зможеш непомітно для супротивника (дорожній рух, патрулі тощо) демонтувати ці міни.

■ Розділи розміновувальну команду так:

а) командир;

б) група прикриття — 2-3 особи з пістолет-кулеметами чи автоматами;

в) власне саперна група: дві особи з тягловим канатом (довжиною 30 м.), один моток дроту, одні кусачки для дроту, одна лопата, одна кирка, два багнети (вони виконуватимуть роль міношукачів);

г) транспортна група — кілька носильників із наплічниками або 1-2 в'ючні тварини.

Демонтаж протитанкових мін:

■ 10-20% протитанкових мін мають пастки — спеціальні вибухові пристрої, що спричиняють несподіване детонування міни в момент розмінування.

■ Ти не зрозумієш, виявивши міну, має вона такий прихований заряд чи ні, а тому твої дії мають бути такі:

1) вияви міну (піднявши дерен);

2) закріпи 2-метровий дріт на корпусі міни (міну в жодному разі не зрушувати з місця!): зручними місцями для кріплення дроту є ручки міни, виступи на корпусі, натискач тощо;

3) з'єднай дріт із тягловим тросом;

4) знайди собі безпечне укриття;

5) витягай тросом корпус міни; якщо міна має прихований вибуховий пристрій, то він здетонує, якщо ж вибуху не станеться, то можеш безпечно від'єднати міну від дроту;

6) видали натискач