Читати книгу - "Вибрані твори. Том III"

полички синю книжку й різко обертається до нього). Я не маю жодних любовних справ. Як ви насмілились сказати мені таке? (Бере книжку під пахву і повертається до своєї машинки. У Марчбенкса раптом пробуджується цікавість і співчуття, і він звертається до неї).

Марчбенкс. Он воно що? То ви теж сором’язливі, як і я.

Прозерпіна. Я аж ніяк не сором’язлива. Що ви хочете цим сказати?

Марчбенкс (щиросердно). Ні, звичайно ж, це сором’язливість: саме тому на світі так мало любовних романів. Ми всі прагнемо любови, бо це найперша потреба нашого єства, найперша молитва нашого серця; та ми не наважуємось висловити наше прагнення, бо ми занадто сором’язливі. (У запалі.) О, міс Гарнетт, що б ви не пошкодували задля того, аби не відчувати ані сорому, ані страху!..

Прозерпіна (шокована). Ні, слово чести!

Марчбенкс (роздратовано й нетерпляче). Тільки не кажіть мені усі ці нісенітниці: вони не введуть мене в оману, та й нічого путнього від них не буде. Чому ви боїтеся бути зі мною такою, якою ви є насправді? Я ж такий самий, як і ви.

Прозерпіна. Як і я?! Слухайте, кому ви хочете підлестити — мені чи собі? Щось я не можу зрозуміти, кому саме. (Вона знову намагається повернутися до роботи).

Марчбенкс (зупиняє її з таємничим виглядом). Тс-с... Я усюди шукаю любов, і знаходжу її у необмеженій кількості в серцях людей. Та коли я намагаюсь благати про неї, мене стримує страшенна сором’язливість, і я стою німий, ба навіть гірше, аніж німий, і говорю безглузді речі чи просто брешу. І я бачу, що ніжність, якої я прагну, дарують собакам, котам, птахам, тому що вони самі підходять і просять про неї. (Майже шепоче). її треба просити; вона подібна до привида: не може заговорити, допоки до неї не звернуться. (Звичайним тоном, проте глибоко меланхолійно). Уся любов у світі прагне заговорити, тільки вона не наважується, тому що соромиться, соромиться, соромиться! І у цьому полягає трагедія світу. (Глибоко зітхає, сідає на стілець для відвідувачів і закриває обличчя руками).

Прозерпіна (вражена, намагається не виказати себе: її перше правило при зустрічі з незнайомими молодими людьми). Зіпсовані люди час від часу долають цю сором’язливість, чи не так?

Марчбенкс (схоплюється, мало не шаленіючи). Зіпсовані люди — ті, котрі не знають любови. Тому вони не мають і сорому. Вони наважуються просити про любов, тому що вона їм не потрібна, вони ладні пропонувати її, тому що їм нема чого запропонувати. (Опускається на стілець і сумно додає). Однак ми, які володіють любов’ю і прагнуть поєднати її з любов’ю інших, ми не насмілюємося вимовити бодай слово. (Боязко). Ви згодні з цим, адже так?

Прозерпіна. Послухайте, містере Марчбенкс, якщо ви не припините говорити такі речі, я вийду з кімнати. Я вам обіцяю. Це непристойно.

Вона сідає за машинку, відкриває свою синю книжку і готується передруковувати з неї.

Марчбенкс (безнадійним тоном). Усе, про що варто говорити, вважається непристойним. (Устає і йде кімнатою з розгубленим виглядом). Я не розумію вас, міс Гарнетт. Про що ж мені говорити?

Прозерпіна (повчально). Говоріть про неістотні речі. Говоріть про погоду.

Марчбенкс. Чи могли б ви говорити про неістотні речі, якби поруч з вами дитина гірко плакала від голоду? Прозерпіна. Гадаю, що ні.

Марчбенкс. Отак і я не можу говорити про неістотні речі, коли моє серце гірко плаче від голоду.

Прозерпіна. Ну, то припніть свого язика.

Марчбенкс. Отак завжди цим закінчується. Ми припинаємо свої язики. Та хіба від цього ваше серце перестає плакати? Адже воно плаче, хіба ні? Воно повинно плакати, якщо тільки у вас є серце.

Прозерпіна (раптом схоплюється, притискаючи руку до серця). Немає сенсу намагатись працювати, коли ви ведете такі розмови. (Вона виходить з-за свого маленького столика і сідає на канапу. її почуття помітно ображені). Вас аж ніяк не обходить, плаче моє серце чи ні, але я все одно хочу сказати вам.

Марчбенкс. Немає потреби, я і без того знаю, що воно повинно плакати.

Прозерпіна. Але пам’ятайте, якщо ви коли-небудь розкажете, що це я вам таке сказала, я зречуся своїх слів.

Марчбенкс (співчутливо). Так, я розумію. Отже, вам бракує сміливости освідчитися йому?

Прозерпіна (підхоплюється). Йому! Кому це?

Марчбенкс. Кому б то не було — людині, яку ви кохаєте. Це може бути хто завгодно. Можливо, містер Мілл, помічник священика.

Прозерпіна (презирливо). Містер Мілл!!! Оце справді гідна людина, варта того, аби через неї розбивати своє серце! Та я радше виберу вас, аніж містера Мілла.

Марчбенкс (зіщулюється). Ні, що ви, мені дуже шкода, але ви не повинні думати про це. Я.

Прозерпіна (роздратовано прямує до каміна і зупиняється, повернувшись до Марчбенкса спиною). О, не лякайтесь. Це не ви. Я не мала на увазі якусь певну людину.

Марчбенкс. Я розумію. Ви відчуваєте, що могли б кохати будь-кого, хто запропонував би.

Прозерпіна (обертається роздратовано). Будь-кого, хто запропонував би! Ні, це не для мене. За кого ви мене маєте?

Марчбенкс (збентежений). Усе марно. Ви не бажаєте мені відповісти по-справжньому, а лише повторюєте ті речі, які говорять усі. (Він підходить до канапи і, геть знічений, опускається на неї).

Прозерпіна (ужалена тим, що вона вважає презирством аристократа до її особи). Що ж, якщо вам потрібні ориґінальні розмови, можете розмовляти самі з собою.

Марчбенкс. Так роблять усі поети: вони розмовляють уголос самі з собою, а світ підслуховує їх. Проте як же страшенно самотньо бодай зрідка не чути кого-небудь іншого.

Прозерпіна. Ось зачекайте, прийде містер Морелл. Він поговорить з вами. (Марчбенкс здригається). Тільки не треба кривлятися: він розмовляє краще за вас. (У запалі). Він поговорить з вами так, що вам буде непереливки. (Вона сердито прямує до свого столика, коли він схоплюється й зупиняє її, наче йому сяйнула якась думка).

Марчбенкс. А, розумію.

Прозерпіна (зашарівшись). Що ви розумієте?

Марчбенкс. Вашу таємницю. Скажіть, чи справді жінка може покохати такого, як він?

Прозерпіна (так наче це виходить за усякі межі). Ну, годі!!!

Марчбенкс (пристрасно). Ні, дайте відповідь! Я хочу знати, я повинен знати. Я не розумію цього. Я не бачу в ньому, окрім слів, благочестивих сентенцій і того, що люди називають чеснотою. Але це не можна любити.

Прозерпіна (намагається дати йому відсіч холодним, повчальним тоном). Я просто не знаю, про що ви ведете мову. Я вас не розумію.

Марчбенкс (роздратовано). А от і розумієте. Ви обманюєте.

Прозерпіна. О-о!

Марчбенкс. Ви все розумієте і знаєте. (Відважується домогтися від