Читати книгу - "Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів"

слідчі та оперативні працівники недостатньо передбачають використання сил, засобів і методів охорони громадського порядку. Разом з тим зміст цих заходів може охоплюватися тактичним рішенням, прийнятим у справі, яке передбачає: посилення нарядів у місцях можливого перебування злочинців; залучення додаткових сил для перекриття можливих місць збуту краденого; орієнтування громадян, працівників державних і громадських організацій на можливість появи розшукуваних або на можливу спробу вчинення ними злочину.

Віднести такі заходи до заходів тактичної операції можна на підставі того, що вони базуються на аналізі слідчої ситуації, зібраних доказів, які в кінцевому результаті спрямовані на вирішення конкретного тактичного завдання. Більшість важливих заходів такого характеру практичні працівники органів внутрішніх справ недооцінюють і не використовують у достатній мірі для розкриття злочинів.

Так, частина практичних працівників вважає, що для встановлення особи злочинця, який переховується, та його затримання насамперед необхідно виготовити та розповсюдити суб’єктивні портрети (“фотороботи”). Оскільки це потребує значного часу (не менше доби), то злочинці встигнуть переховатися, особливо у великому місті. У таких випадках найдоцільнішим є рішення про формування пошукових груп із включенням до їх складу потерпілих (якщо це можливо) або очевидців вчинення злочину.

У тих випадках, коли в місті зафіксовано кілька аналогічних злочинів, доцільно залучати потерпілих та очевидців (за їхньої згоди) за іншими епізодами злочинів. Це дасть змогу сформувати ще кілька пошукових груп, у складі яких будуть люди, котрі безпосередньо бачили злочинців. У випадках, коли передбачається вчинення нових злочинів, доцільно вести облік очевидців з фіксацією їхніх вихідних даних, аби можна було якнайшвидше залучити їх до роботи в складі пошукових груп.

У криміналістичній літературі практично відсутні рекомендації з питань планування здійснення тактичних операцій, хоча воно може бути новим видом планування разом з таким, наприклад, як планування окремих слідчих дій і розслідування загалом.

У практиці роботи слідчих органів внутрішніх справ використовуються типові плани, а саме: проведення тактичних операцій з розшуку зниклих злочинців, із встановлення особи невідомого (який скоїв злочин) тощо.

Успіх здійснення тактичних операцій у багатьох випадках залежить від правильної організації роботи осіб, залучених до вирішення того чи іншого тактичного завдання. Неузгодженість в їхніх діях може призвести до погіршення слідчої ситуації, а інколи й до тяжчих наслідків. Тому проведення тактичних операцій слід віднести до найскладніших форм взаємодії слідчих органів внутрішніх справ з працівниками інших служб. Ось чому важливо, щоб тактичні операції виконувалися членами однієї, постійно діючої слідчо-оперативної групи, особливо в тих випадках, коли в складі тактичної операції значне місце займають оперативно-розшукові заходи.

Більшості вимог до здійснення тактичних операцій (одночасність, несподіваність тощо) неможливо дотриматися без попереднього розрахунку сил і засобів, які повинні бути виділені для їх проведення. Без урахування цього факту криміналістичні рекомендації будуть недійсними. Не випадково в працях з теорії тактичних операцій організації їх проведення приділено велику увагу.

У процесі організаційного забезпечення тактичних операцій важливо враховувати, що для проведення певних слідчих дій потрібно виділити додатково кілька оперативних працівників (для обшуку та затримання злочинця). Проведення окремих інших слідчих дій також є доцільним при взаємодії слідчого з оперативними працівниками (впізнання, відтворення обстановки і обставин події, очна ставка в умовах конфлікту між її учасниками). Потрібно передбачити й різку зміну слідчої ситуації (одержання свідчень про співучасників, нові епізоди злочину, місцезнаходження крадених речей і коштовностей тощо) та відповідно відреагувати на це. Для цього слід виділити резерв працівників. Швидкість реагування на ті чи інші зміни слідчої ситуації, можливість швидшого та ефективнішого використання одержаної доказової інформації залежать також від єдиного центру управління виконанням тактичної операції (в останні роки в органах внутрішніх справ для цієї мети створюють так звані координаційні центри), наявності стійких зв’язків між усіма учасниками. Організовуючи тактичні операції, необхідно враховувати, що окремі заходи (обшук) можуть бути доручені працівнику дізнання, а інші повинен виконувати виключно слідчий (допит підозрюваного).

Особливу увагу необхідно приділяти забезпеченню раптовості та збереженню таємниці слідства. Незважаючи на те, що сама тактична операція може здійснюватися за участю багатьох працівників органів внутрішніх справ і прокуратури, в розробці тактики її проведення повинно брати участь лише обмежене коло осіб. Для інших, залучених до участі в здійсненні тактичної операції, повинен готуватися комплект необхідних документів. Так, при проведенні інструктажу перед обшуком старшому групи, яка виїжджає для цього, особливо якщо керівник недостатньо ознайомлений з матеріалами, за якими порушено кримінальну справу, доцільно надати такий комплект документів:

• завдання на проведення обшуку, де необхідно зазначити особу, в якої здійснюється обшук, її адресу, припущення, де ці предмети можуть бути;

• схему обшукуваного приміщення, садиби;

• постанову на проведення обшуку;

• бланки протоколу обшуку (з копіювальним папером), а також бланки інших слідчих дій.

Під час інструктажу необхідно детально визначити дії кожного члена групи у разі:

• виявлення цінностей;

• телефонного дзвінка;

• появи в приміщенні сторонніх осіб;

• визнання своєї вини в тих чи інших формах тощо.

Необхідно також обговорити з членами групи методи проникнення до обшукуваного приміщення.

Продумана, добре організована, матеріально і технічно забезпечена тактична операція дає змогу в значно коротший строк і з меншими витратами забезпечити вирішення завдань кримінального судочинства. Оволодіння навичками розробки, здійснення та організації тактичних операцій є необхідною складовою загальної професійної підготовки не тільки слідчого та оперативного працівника, а й керівників слідчих і оперативних підрозділів органів внутрішніх справ і прокуратури.

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Аверьянова Т. Е., Белкин Р. С, Корухов Ю. Г, Россинская Е. Р. Криминалистика. — Москва, 2000. — 990 с.

2. Андреев И. С, Грамович Г. И., Порубов Н. И. Криминалистика. — Минск, 1997.

3. Андросюк В. Г. Психологія слідчої діяльності. — К.: УАВС, 1994. — 106 с.

4. Акулов А. П., Лукьянчиков Е. Д., Старушкевич А. В. Информационные свойства человека и их использование в работе органов внутренних дел. — К.: НАВСУ, 2000. — 44 с.

5. Бахин В. П, Карпов Н. С. Преступная деятельность как объект криминалистического изучения. — К., 1999.

6. Бахин В. П. Следственная практика: проблемы изучения и совершенствования. — К., 1991.

7. Бахин В. П, Биленчук П. Д., Кузьмичев В. С. Криминалистические приемы и средства разрешения следственных ситуаций. — К., 1991.

8. Бахин В. П., Карпов Н. С. Некоторые аспекты изучения практики борьбы с преступностью (данные исследований за 1980— 2002 гг.). — К.: Основа, 2002. — 458 с.

9. Бахин В. П., Карпов Н. С., Цимбал П. В. Преступная деятельность: понятие, характеристика, принципы изучения. — К.: АДПС Украины, 2001. — 274 с.

10. Бахин В. П, Кузьмичев В. С, Лукьянчиков Е.