Читати книгу - "Відьомські війни"

Страх перед потужною силою, родинною історією і доволі незвичним місцем на територію якого я вступаю. Вона люб’язно погодилась провести невеличку екскурсію. Зазвичай, гостей в маєтку зустрічає служниця на ім’я Саманта. Жінка років 50. Дуже набожна, і скромна. Завжди одягається у відповідності власному світогляду. Суворі елементи класики без яскравих кольорів. Спідниця сірого кольору, в’язана кофтина і біла блуза. Саманта супроводжувала нас усюди, і зі усією стриманістю спостерігала за кожним жестом Клер.

Не скажу, що багато відкрила в маєтку Рейнольдс. Провести екскурсію означає показати більше, ніж частково сад, коридор, вітальню, кімнату для гостей. Напевно Клер вважає інакше. Дівчина запропонувала випити чаю в приватній обстановці. (Невже обстановка не приватна, коли в маєтку Рейнольдс майже нікого не має?) По дорозі у вітальню я встигала помітити велику кількість коштовних речей. Напевно містер Барнерсом з радістю погодився б продати маєток, з усіма його цінними речами.

Маєток в цілому побудований з каменя та дерева, і за архітектурним стилем його можна віднести до американського ренесансу. Велика кількість меблів відповідного відтінку, наявність шпалер. Певний баланс колон античності, та візерунків виконаних у суворому геометричному поєднанні нагадують в дечому орнамент саду. В кімнатах відчувається простір, зручність та практичність.

Архітектурний стиль вітальні відрізняється від решти кімнат. Жодних шпалер, усюди в меблях домінує червоний колір, на стінах також картини в орнаменті червоного. Є певна кількість колон та інших класичних елементів. Сама кімната нагадує чимось тронну залу знатної родини, величність і розкіш. Велика кількість цінностей, як атрибут влади.

Я незручно почуваюсь разом з Клер в цій кімнаті. Дівчина запропонувала мені сісти на канапу. Вона ж зайняла зручне величезне крісло. Між нами знаходиться невеличкий столик темно коричневий, з червонуватим відтінком. Оскільки чай готувався і Клер покинула вітальню з деяким вибаченням (їй неодмінно необхідно проконтролювати процес приготування чаю), я залишилась сама у вітальні. Мій погляд метався з одного предмета на інший, доки не зайшла Саманта. Жінка вирішила скласти компанію сирітці Меган. Розпитувати про моє життя служниця не стала. Навпаки її зацікавив той факт, що я також сирітка. Виявляється батьки Кейт померли коли дівчині виповнилось 14 років, нещасний випадок. Більших деталей я не почула. Велика втрата, вихованням неповнолітньої зайнялись інші родичі, контроль яких на саму дівчину недостатній. Клер завжди відрізнялась незалежним характером. Вона мала те, що хотіла і рідко приставала на вмовляння люблячих батьків. Бабуся дівчини померла невдовзі, після смерті батьків Кейт. Здається лише старенька могла контролювати нестримний характер дівчини. Зараз офіційний опікун могутньої відьми Джаред. Він з’являється декілька разів на місяць в маєтку, не більше. Опікуну дали зрозуміти власну непотрібність та небажаність постійної присутності. Насправді Саманта хотіла ще щось сказати мені, та не встигла з’явилась Клер, і дала знак про те, що чай готовий.

За мить на столі з’явився невеличкий чайник з фарфору. Синій орнамент на японській мові виблискував щойно предмету хтось торкався. Розібрати символи я не змогла, цією мовою не володію. Дві невеличкі чашки, цукорниця, срібляні ложечки, декілька серветок. Всі складові чаювання швиденько заповнили стіл. Доповненням стали шоколадні цукерки з кав’ярні та усілякі солодощі. Напевно виготовлені по спеціальному рецепту для особливої персони на ім’я Клер. Необхідно буде скуштувати вишукані десерти.

Поки я очікувала на момент, коли чай охолоне. Клер же спокійнісінько поклала цукор у власну чашку, вона також вирішила почекати.

Обстановку в кімнаті важко розібрати, потужна енергія від господині маєтку постійно пульсувала нестримним потоком, і не давала змого відчути настрій Кейт. Дівчина ж опустила руки на свою темно синю сукню з тонкого шовку. Вона обережно поправила волосся і ніби ненароком запитала: тобі подобається Нейт?

Я ледь не втратила дар мови. Що за запитання?

Звісно спокійно відповісти, я не можу. Я відразу розхвилювалась.

— Я його навіть не знаю.

— А я добре знаю. Я виросла з ним. Нейтан кохання мого життя. Я ладна зробити все для нього. Без нього моє існування марне.

Чи можна відповісти на таку заяву?

— Запевняю тебе, він мені байдужий. (Сподіваюсь, така відповідь задовольнить Кейт, мені не потрібен її хлопець).

— Знаєш, ми з Нейтом найкращі друзі. Після смерті моїх батьків і бабусі, він став найдорожчою людиною для мене. Кожного дня я проводжу поряд з ним якомога більше часу. Пінс доволі примітивне містечко і розваг тут майже не має. Найбільше задоволення доставляє мені відвідати кав’ярню, побачити метушню Лорейн, скуштувати смачні страви і в черговий раз відчути власну силу. Страх — потужна річ, і нехай кожний в місті знає, що злити Клер погана ідея.

Невже я чую погрозу від потужної відьми. Вона говорить таким чином, ніби звичайна бесіда, та значення слів зовсім протилежне.

— Я відчуваю твою силу, — що я можу сказати коли відповідати не має сенсу.

— Отож, минулого разу я побачила біля Нейта тебе.

— Вибач, але це випадковість.

— Звичайно і слова Нейта випадковість?

— Що саме він тобі сказав?

(Невже хлопець розкрив мій справжній напрям магії, те, що я — світла відьма?)

— Ти йому подобаєшся, навіть дуже сильно подобаєшся.

(Так, я помітила, Нейт ніби витріщається на мене. Особливо останнього разу. Та все одно звучить як маячня він не знає мене справжню, я не можу йому подобатись після однієї чи двох зустрічей. Таке неможливо, симпатія по відношенню до мене однозначно повна нісенітниця. Мабуть, хлопець вирішив змусити свою подружку ревнувати.)

— Нічого подібного, — заперечила я.

— Справді? — здивовано перепитала вона.

Клер взяла в праву руку чашку з чаєм. За короткий проміжок часу він встиг охолонути. Обстановка в кімнаті не налаштовувала на приємне споживання солодощів і дружню бесіду. Зробивши декілька ковтків, Кейт поставила чашку на стіл і подивилась на мене. Погляд її чомусь пом’якшився і на обличчі з’явилась легка посмішка.

— Ці хлопці змушують нас ревнувати, вони такі непостійні, — продовжувала вона.

Я ж нічого не говорила, лише мовчки слідкувала за нею. Цікаво, що коїться в її голові. Жестом Клер вказала мені на стіл, мовляв пригощайся. Таке запрошення навряд чи комусь сподобається. Я з обережністю взяла чашку з чаєм. Аромат чаю приголомшений. Насичений, солодкий і трішечки терпкий. Чашка з чаєм приємно зігрівала мою долоню та давала надію. Якщо Клер і досі гостинна значить можна сподіватись на нормальні взаємини з нею. Дівчина взяла шоколадну цукерку і з задоволенням поклала собі до рота. На відміну від неї, мій апетит кудись зник. Страх заполонив усе єство, неприємні відчуття стиснули шлунок. Я зробила невпевнений ковток чаю. Смак якийсь незвичний, схожий на трав’яний настій. Доволі міцний, як на