Читати книгу - "Кресова книга справедливих"

його матір та сестру, які також врятувалися з костелу у Порицьку/Павлівці.

Джерело: AW II/1144, K. Kaszuba, Mord Polaków na Wołyniu dokonany 11 lipca 1943 roku, арк. 2–6.

Іваничі Старі та Іваничі Нові, ґміна Порицьк/Павлівка – українське село та чеська колонія.

11 липня 1943 року відбувся напад УПА на Іваничі Старі, польських жертв було ймовірно близько десяти. Місцевий вчитель, член АК, Владислав Філяр, на світанку попереджений втікачем із колонії Гурів (ґміна Грибовиця), мешканці якої були вбиті, сховався з родиною (дружиною, сином Владиславом і дочкою) у чехів в Іваничах Нових. «Вранці, – згадує син, – у чеські Іваничі прийшли українці з Іванич Старих, знайомі батька. Без зброї, хоч, мабуть, вже УПА мобілізовані. Розквартирувалися в ближніх хатах. Ми не знали навіщо. Виявилося, що вони пильнують, щоб на нас не напав хтось чужий. З такою охороною ми протрималися наступний день.

Наступної ночі спання взагалі не було, звідусіль було чути стріли. Коли світало, нас відшукав Андрій Мартинюк. Він сказав, що ми мусимо виїхати до міста, бо вони, наші сусіди-українці, не зможуть нас захистити від чужих українців. Полями ми пішли до залізничної станції, а пан Андрій та інші батькові колеги – напевно, багато з них були в українській конспірації – йшли як наша охорона. Я впевнений, що таким чином вони врятували нам життя. Я за це їм невимовно вдячний».

Українець Гаврилюк деякий час переховував подружжя Яремчуків і братів Яремчукової, Карасів, з недалекої колонії Судова. Цій родині також допомагав українець Шелест з Радович.

Джерело: Żyjemy dzięki Ukraińcom, którzy ocalili nas przed Ukraińcami. Rozmowa z prof. Władysławem Filarem, „Gazeta Wyborcza”, 7 VIII 2003; W. Siemaszko, E. Siemaszko, Ludobójstwo..., т. 1, с. 888–889.

Когильне, ґміна Верба – українське село, в якому проживало близько двадцяти польських родин.

Улітку 1943 року від рук УПА загинуло понад сімдесят поляків.

У липні члени УПА вбили родину коваля Янчевського. Його дружині, яка була на останньому місяці вагітності, розрізали живіт і вбили дитину. Коли кати пішли, сусід-українець загорнув її в солом’яну циновку і завіз у лікарню до Володимира-Волинського. Вона прожила ще чотири роки.

Джерело: W. Siemaszko, E. Siemaszko, Ludobójstwo..., т. 1, с. 922–923.

Ласків, ґміна Хотячів – українське село, в якому проживало декілька польських родин.

12 липня 1943 року, за надавання допомоги полякам, члени УПА вбили 5-особову українську родину на прізвище Дик.

Джерело: W. Siemaszko, E. Siemaszko, Ludobójstwo..., т. 1, с. 820.

Ляхів, ґміна Порицьк/Павлівка – українське село, в якому проживало кільканадцять польських родин.

У березні 1943 року члени УПА вбили управителя маєтку Ляхів, Петра Бернардта. 11 травня вони спалили всі обійстя. Бездомну родину Бернардта взяв до себе місцевий православний священик Балицький, який переховував також єврея Енсера.

11 липня 1943 року і в наступні дні було вбито понад двадцять поляків. Доньки Бернардта, врятовані від вбивства в костелі у Порицьку/Павлівці (див. с. 31), були попереджені українською вчителькою на прізвище Покидько (або Погидько) і змогли втекти.

Джерело: W. Siemaszko, E. Siemaszko, Ludobójstwo..., т. 1, с. 891; т. 2, с. 1233; AIPN, 27 WDAK, IV/73, Свідчення Ядвіги Краєвської, дівоче Бернардт.

Марія-Воля, ґміна Микуличі – польсько-українська колонія.

12 липня 1943 року члени УПА вбили близько 220 поляків і десять осіб з польсько-українських родин. Загинув, між іншим, українець Владислав Дідух з дружиною полькою (Броніславою, дівоче Вовк) та дітьми, оскільки він відмовився вбити дружину.

Джерело: AIPN, 27 WDAK, IV/36, Свідчення Мечислава Футими, арк. 128.

Маркелівка, ґміна Верба – колонія з перевагою українського населення над польським.

Улітку 1943 року члени УПА вбили кільканадцять поляків. Родина Зарембів врятувалася завдяки допомозі зі сторони українського сусіда, Гергеля. «Дружба між моїм братом Владиславом, – згадує Станіслава Токарчук, дівоче Заремба, – і українцем Тольком Гергелем вплинула на наше життя. [...] Я досить добре запам’ятала день, коли ми мали померти за те, що були поляками. День був сонячний, гарний, віяв легенький вітер. Це ще було перед жнивами, повністю доспіли черешні. [...] Раптом прийшов сусід Только Гергель [...] покликав Владка до огорожі, і на самоті йому сказав, що цієї ночі приїдуть вбивці і нам треба втікати».

Заремби вночі втекли до Володимира-Волинського. «З’явилася проблема з відсутністю харчів. Матуся, ризикуючи життям, ходила до Маркелівки і приносила нам їжу з нашого господарства. [...] Одного дня в полі, на великій відстані від обійстя, вона зустріла сусідку Зюньку Гергель, дружину Толька Гергеля. Виявилося, що бандерівці організували засідку в хаті.

Пані Гергель чекала багато годин, три дні підряд, щоб остерегти матусю від пастки. Бандити сподівалися, що якщо затримають матір, то за нею прийдуть діти та вони зможуть усіх убити. Більше туди мама не пішла, а їжу брала на полях чужих, незнайомих людей. [...] Усі будинки нашого господарства і наших українських сусідів були спалені».

Джерело: Свідчення Станіслави Токарчук, дівоче Заремба (у зборах Ромуальда Нєдзелька).

Миколаївка, ґміна Верба – польська колонія.

У серпні 1943 року в результаті нападів УПА загинуло близько сорок поляків, а також українець, греко-католик, Дрозд з дітьми – за переховування поляків.

Українець Саламаха переховував Анастасію Ґаєвську, дівоче Стасилевич, та її дітей.

Джерело: W. Siemaszko, E. Siemaszko, Ludobójstwo..., т. 1, с. 926.

Нова Верба, ґміна Верба – польсько-українська колонія.

Валентин-Ян Боровський врятував своє і своєї родини життя завдяки українцеві, Стьопі Годоруку. Незадовго до нападу УПА, Годорук попередив його, що незабаром поляки повинні загинути. Попереджені мешканці колонії встигли втекти у Білин. Убивства в довколишніх місцевостях відбулися 29 серпня 1943 року.