Читати книгу - "Спомини"

на сторінках 93 та 94), а також те, що на деяких сторінках у кінцевих словах останнього рядка бракує однієї або двох літер чи переносів, які дописані синьою кульковою ручкою (стор. 49, 51, 66, 73, 100, 104, 147–148, 150, 153, 163, 165). Очевидно, що владика Хома друкував через кальку відразу дві або три (якщо не більше) копії “Споминів”, а потім дописав літери на тих сторінках, де калька лежала трохи криво і через те деякі кінцеві літери не відбилися повністю. Де подівся перший примірник, невідомо, але копія А1 може вважатися оригіналом, бо містить власноручні поправки Йосифа Сліпого. Подекуди чорнило розмазане і при перегортанні перейшло на іншу сторінку. Ця копія збереглася майже повністю за винятком трьох сторінок: 100, 199–200. Сторінка 100 остаточно згубилася і її в машинописі бракує, але сторінки 199–200 були доповнені копіями з якоїсь іншої версії “Споминів”. Ці дві останні сторінки скопійовані на ксероксі на папері грубшого ґатунку та іншого (європейського) стандарту (ширина — 21 см, довжина — 29 см). Ця копія майже не містить поправок владики Хоми. Вони зводяться лишень до підкреслень в тексті та невеликих поміток на полях чи на звороті сторінки олівцем, зроблених очевидно пізніше (принаймні після того, як ця версія після поправок патріярха була перекопійована кілька разів).

А2 (Дацько)

Машинопис А2 є ксерокопією оригіналу А1. Цю версію “Споминів” у 2002 р. о. Іван Дацько передав до Інституту історії Церкви. Папір цієї копії грубший, без водяних знаків, і до того ж уже досить пожовклий. Це свідчить про те, що копія зроблена вже досить давно, але у будь-якому випадку після того, як патріярх вніс свої поправки в текст, бо вони тут наявні. На відміну від оригіналу А1 з одностороннім друком тексту, ця копія містить текст на обидвох боках сторінки. Все ж у тому, що А2 є копією версії А1 немає жодного сумніву, про що виразно свідчать дві характерні особливості А2, які з певністю вказують на свій оригінал А1. Обидві ці особливості спричинені відмінністю стандарту листків, на яких робилася ця копія. Оскільки сторінки копії були на кілька міліметрів вужчі і на 1 см довші від листків оригіналу, то при копіюванні на них відбилася темна смужка від ксерокса внизу. Окрім того деякі поправки Йосифа Сліпого, зроблені на марґінесі сторінок, не скопіювалися повністю, так що подекуди початок слів відсутній. Щоб заповнити ці прогалини, о. Іван Дацько звірив сторінки з оригіналом і подописував літери у словах, де їх бракувало. Ці дописки дуже добре помітні, бо хоч і зроблені так само чорним чорнилом та наслідують оригінал, все ж почерк і товщина чорнила у тих дописках виразно відрізняється. Копія А2 цінна тим, що допомагає відновити втрачену 100-ту сторінку, на якій є важливі доповнення власного рукою патріярха. Ця версія, як видається, була зроблена вже після того, як загубилися дві останні сторінки в машинописі оригіналу, бо тут їх теж бракує. Натомість, копії цих сторінок зроблено з якоїсь іншої версії і додано порівняно недавно, бо папір білішого кольору та ще й іншого стандарту (ширина — 21 см, довжина — 30 см).

A3 (Гриньох)

Ця копія машинопису з персональної колекції о. Івана Дацька належить до тих, які було передані всім членам крилосу Львівської архиєпархії поза межами Галицької митрополії у 1978 р. Цей примірник отримав о. Іван Гриньох для опрацювання та підготовки тексту спогадів до друку. Він теж був скопійований на ксероксі з оригіналу А1, але містить деякі замітки редактора. Вони досить скупі й малопомічні. Як видно з їх змісту, о. Гриньох намагався прослідкувати генеалогічне дерево родини Йосифа Сліпого і створити іменний покажчик. Хоч він отримав велику свободу щодо редагування тексту, якихось слідів редакторського втручання на цій копії не видно.

Характерною особливістю копії A3 є те, що деякі сторінки з поправками та доповненнями патріярха на полях були скопійовані двічі (а то й тричі). Оскільки сторінки копії були вужчі від сторінок оригіналу, то, щоб захопити повністю увесь текст, в одній копії того самого листка обрізано правий марґінес, а в іншій — лівий, і це дає можливість відчитати текст повністю. Єдиною відмінністю цієї копії від оригіналу А1 є те, що після 13 сторінки вставлено копію документа, що стосується о. Григорія Дичковського із родини Йосифа Сліпого[18]. Це свідоцтво про смерть (Testimonium mortis) латинською мовою, видане парохом Ґоріції 10 січня 1902 р. про те, що Григорій Дичковський, законний син Миколая і Катерини (з роду Мартіні), народжений 14 січня 1863 р. в Заздрості та одружений з Йосифою (Чубатою, народженою 27.VII.1889) греко-католицької віри, 6 січня 1902 p., у віці 38 років, отримав Таїнство Єлеопомазання, помер 8 січня 1902 р. і був похований на цвинтарі в Ґоріції за римо-католицьким обрядом. Інших особливостей цей машинопис не має. Документ про смерть Г. Дичковського міститься і в копії А2 (після 16-ї сторінки), і це показує, що він, напевно, був долучений і до оригіналу, але з часом десь затратився[19].

A4 (Хома)

Подібно, як і А2, цю копію передав до Інституту історії Церкви о. Дацько. Машинописний текст цієї копії цілковито збігається з текстом оригіналу А1 (включно з усіма огріхами друку та закресленнями, зробленими владикою Хомою на друкарській машинці в процесі набору тексту), але, на відміну від А2 та A3, ця версія не цілком ідентична оригіналові А1. Принаймні частина цього тексту скопійована з якогось іншого машинопису, що також містив поправки та доповнення патріярха.

Більшість поправок автора спогадів у копіях А1 та A4 ідентичні за змістом, але при посторінковому порівнянні вимальовується цікава картина. Перша особливість полягає в тому, що деякі доповнення Йосифа Сліпого, які в оригіналі написані власноручно, у цій копії вже надруковані на друкарській машинці.

На багатьох сторінках ті самі поправки написані або трохи відмінним почерком, або з дещо іншим нахилом, а то й навіть в інший спосіб. На деяких сторінках спостерігається