Читати книгу - "Мобі Дік, Герман Мелвілл"

class="p16" style="">Родмонд несхибне вістря підіймає

І кожен рух кита постерігає.

Фокнер. «Загибель корабля»

 

 

Покрівлі, бані та шпилі

Мов полум’ям палали,

Вогні ракет у вишині

Піднебній зависали,

 

Аж до небес вони п'ялись.

Так кит, що ріже хвилі,

Пускає струмінь свій увись…

Всі з радощів шаліли.

В. Купер. «На приїзд королеви до Лондона»

 

 

За кожним ударом китового серця з нього викидається з величезною швидкістю десять-п’ятнадцять галонів крові

Звіт Джона Гантера про розтин кита (невеликих розмірів)

 

 

Аорта кита має більший перетин, ніж головна водогінна труба біля Лондонського мосту, і вода рине в тій трубі не з таким розгоном і швидкістю, як кров з китового серця.

Пейлі. «Теологія»

 

 

Кит - ссавець без задніх кінцівок.

Барон Кюв’е

 

 

На сороковому градусі південної широти ми побачили спермацетових китів, але не вполювали жодного аж до першого травня, коли море було просто всіяне ними.

Коуніт. «Подорож задля розширення промислу кашалотів»

 

 

В стихії вільній піді мною грали,

Пірнали, бились, плавали, ганялись

Всілякі риби різної породи,

Подоби й масті. Годі змалювати

Словами їх, і з моряків ніхто

Таких іще не бачив: від гіганта

Левіафана до дрібних комашок.

Тьми-тьменні їх вкривали кожну хвилю,

У хмари збившись, в острови плавучі,

Чуттям таємним ведені в просторах,

Хоча з усіх боків їх поглинали

Кити, акули, всякі страховидла,

Що в пащах мають ікла гачкуваті,

А на лобах мечі, пилки та роги.

Монтгомері. «Світ перед потопом»

 

 

Гей, гімни врочисті співайте,

Царя океану вітайте!

Такого кита ще не здріла

Одвіку Атлантика ціла.

Жирніших постачити риб

Полярні моря не змогли б.

Чарлз Лемб. «Тріумф кита»

 

 

1690 року кілька людей, стоячи на високій кручі над морем, дивились, як виграють у хвилях кити, пускаючи вгору водяні струмені. І один з тих людей зауважив, показавши на море: «Ото зелений лан, з якого живитимуться наші праправнуки».

Овед Мейсі. «Історія Нентакіту»

 

 

Я збудував хатинку для Сюзен і для себе, а ворота зробив у вигляді готичної арки, поставивши там китову щелепу.

Готорн, «Двічі розказані оповідки»

 

 

Вона прийшла порадитися щодо пам’ятника тому, кого кохала замолоду: він загинув, полюючи на кита в Тихому океані, щонайменше сорок років тому.

Там-таки

 

 

«Ні, пане, це справжній кит,- відказав Том.- Я бачив його струмінь. Він кілька разів пустив угору дві райдуги, такі, що глянути любо. О, то добряче барило з лоєм!»

Фенімор Купер. «Лоцман»

 

 

Принесли газети, і ми прочитали в «Берлінському віснику», що там уже показують на сцені китів.

Еккерман. «Розмови з Гете»

 

 

«Господи! Містере Чейс, що сталося?» - «Кит пробив наш борт»,- відповів я.

Овен Чейс із Нентакіту, старший помічник капітана«Ессекса». «Розповідь про загибель китобійного судна «Ессекс» із Нентакіту, потопленого великим кашалотом у Тихому океані». Нью-Йорк, 1821

 

 

Матрос уночі між снастями сидів,

А вітер вільно свистів.

А місяць то ясно, то тьмяно світив,

І кит недалеко по морю плив,

І слід фосфорично горів.

Елізабет Оукс Сміт

 

 

Довжина линв, розмотаних із кількох човнів під час полювання на цього кита, складала загалом 10440 ярдів, чи майже шість англійських миль…

…Інколи кит стріпує в повітрі своїм величезним хвостом і ляскає ним, наче батогом, з такою силою, що звук той чути за три-чотири милі.

Скорсбі

 

 

Ошалілий від болю, якого завдають йому нові й нові удари гарпунів, розлючений кашалот крутиться на всі боки, підіймає з води величезну голову і широко роззявленою пащею хапає все, що навернеться. Він штовхає головою човни, і вони відлітають геть з неймовірною швидкістю, а часом розскакуються на друзки…

…Це дуже дивна річ, що звичок такої цікавої й такої важливої з комерційного погляду тварини, як кашалот, ніхто не вивчав; у кожному разі він збудив дуже мало інтересу серед численних - і часто вельми тямущих - дослідників, хоч за останні роки вони, напевне, мали безліч нагод, ще й дуже зручних, спостерігати поведінку кашалотів.

Томас Бійл. «Історія кашалота». 1839

 

 

Кашалот (спермацетовий кит) не тільки озброєний краще за справжнього, або гренландського кита (бо має грізну зброю на обох кінцях тіла), але й багато частіше виявляє схильність користатися тією зброєю для нападу, і то так спритно, відважно й злісно, що його доводиться вважати найнебезпечнішим і найгрізнішим серед усіх відомих видів китового плем’я.

Фредерік Дебел Беннет, «Китобійне плавання довкола світу». 1840

 

 

13 жовтня. «О, о, дмуха!» - закричав матрос на вершечку щогли.

«З якого боку?» - спитав капітан.

«Три румби від завітряного борту, капітане!»

«Стерничий, завертай під вітер! Так тримати!»

«Єсть, так тримати, капітане!»

«Гей, там, на марсі! Бачиш того кита?»

«Бачу, капітане! Цілий табун кашалотів! Он, дмухає! Он, вистрибнув!»

«Гукай! Гукай щоразу!»

«Єсть, капітане! Дмухає! Он! Он! Знов, знов! Он вистрибнув!»

«Далеко?»

«Дві з половиною милі!»

«Грім побий! Так близько! Всі нагору!»

Дж. Росс Браун. «Образки з плавання на китолові». 1846

 

 

Китоловне судно «Глобус», на палубі якого відбулися ті страшні події, що про них ми маємо намір розповісти, було з острова Нентакіту.

«Повість про бунт на «Глобусі», написана Леєм і Гассі - єдиними вцілілими членами команди. 1828

 

 

Одного разу поранений кит погнався за ним. Якийсь час йому щастило відпихатися списом, але врешті розлючене страховище налетіло на човен; він і його товариші врятувалися тільки тим, що стрибнули в воду, побачивши, що удару не уникнути.

«Місіонерський щоденник» Таєрмана і Беннета

 

 

«Сам Нентакіт,- сказав містер Вебстер,- є незвичайним і гідним уваги джерелом національних прибутків. Живе там вісім-дев’ять тисяч