Читати книгу - "Подружжя мимоволі, Олена Гуйда"

РОЗДІЛ 4

Тайраш

– Ти занадто упереджений до неї! – зронив принц, теж узявши келих у руки. – Ви маєте чудовий вигляд разом. Вона молода і ніжна! Ти – взірець ідеального дракона! Ваш шлюб був неминучим.

Раш похмуро глянув на спадкоємця, скривився і запив різку відповідь вином.

– Цього шлюбу не повинно було бути, – користуючись тим, що більшість присутніх уже перемістилися в центр зали і кружляли в танці, процідив напівголосно Тайраш. – Ти не уявляєш, чого мені варто терпіти її в моєму домі! Як подумаю, що за довіру до Бейріна батько заплатив життям... Це нестерпно! До того ж Аргрім. Я не літав кілька днів. Він не визнає Шейлін як пару зовсім. Не відчуває дракониці.

– Раш, ти ж розумієш, що втікати вічно ти не міг. А справжня пара для Аргріма... Як він почує відповідь на поклик, якщо дракониць більше немає?! – спадкоємець зітхнув і перевів погляд на трон, на якому, немов абсолютно чужі один одному дракони, сиділи король і королева Драконової імперії. – Мене жахає навіть думка, що якось і мені доведеться… Не знаю, за які провини так покарано рід драконів. Раніше дракониці вилітали хоч іноді. У крижаних, водних… Гірські клани сповіщали про нові істинні пари. Але я не чув, щоб дракониці відповідали на поклик вже дуже давно. І надія тане з кожним днем! Нам усім доведеться із цим жити, Тайраш! Хоч як це звучить. Якщо ми, звісно, ​​нічого не зможемо виправити зараз!

Найжахливіше прокляття, яке могло звалитися на рід драконів – самотність другої сутності. Немає нічого гіршого від цієї туги, яку відчуває дракон, який розправивши крила кличе свою єдину, а відповідь чує тільки шум вітру. Хтось перестав перетворюватися, щоб не відчувати цього болю. І Раш не міг сказати напевно, що гірше – залишитися самотнім назавжди чи добровільно позбавити себе крил.

Тайраш простежив за поглядом друга. Найменше хотілося прожити все життя так. Схоже, нестерпно бути володарем небес, але не керувати своїм життям. Та й повелителька не виглядала щасливою дружиною.

– Вона… – почав Раш, щоб хоч щось сказати, але так і не вигадав, що саме.

– …ніколи не буде і віддалено схожа на мою матір! – Сумно закінчив Вей і відразу посміхнувся.

Адже на них із дружиною чекає саме таке життя. Ну вже ні. Вісімдесят вісім днів лишилося до розлучення. Це низька ціна.

Раш насупився і зробив ще ковток вина, мимоволі наткнувся поглядом на дружину і матір і відразу відвернувся. Все ж таки Шейлін була гарна, коли мовчала і знаходилася на відстані від нього. Але варто було розтулити їй рота. Наче її предком був не дракон, а отруйна змія.

– Давай не будемо про сумне, – зронив спадкоємець. – Ти щось з'ясував?

– Мало, – процідив начальник таємного імперського розшуку. – Батьківські записи надто сумбурні. І єдиний дракон, який мені допоміг би в них розібратися…

– Твій тесть! – кмітнув Вейрангар.

– І він не поспішає мені допомагати. Навіть відповідати на запитання не хоче, – стиснувши келих так, що той загрожував ось-ось луснути, процідив Раш.

– Чи все ще маєш намір подавати прохання про перегляд справи Бейріна?

– Не бачу причин цього не робити! – кинув Раш, і відразу повернувся до початкової теми розмови. – Загалом, за батьківськими записами, дорога до Джерела веде на захід до Скель та Сірих земель.

– Цікаво! – Простягнув спадкоємець.

– Теж так вважаю, – кивнув Раш. – Але це все. Аргрім долетів до краю Долини. А далі... Я відчував опір, наче щось його не пускало вглиб Сірих земель.

Вейрангар задумливо побарабанив пальцями по келиху.

– Не дарма у Хроніках написано, що шлях до Джерела може відшукати лише Хранителька. Тільки первородна вогненна дракониця здатна відшукати шлях Сірими землями і далі... І ми знову в безвиході.

– Вже те, що ми знаємо, в якому боці шукати – добре!

– Не втрачаєш надії? – Усміхнувся Вей.

– Не маю права! – Скривився Раш. – Жити з цим гнітючим почуттям просто нестерпно. Аргрім занадто сильний дракон, щоб поступитися своїм правом на щастя.

Аргрім, справді був найбільшим драконом Імперії. Більше, ніж Сейсалор, що трохи нервувало повелителя.

– А як же твоя дружина? Вона, як безкрила, до кінця днів залишиться одна… тим більше тепер. Після першої шлюбної ночі.

Раш збирався сказати, що нічого з нею не станеться, бо якою узяв за дружину, з такою і розлучиться – не чіпаною. Тільки в його ліжку цієї козульки й не вистачало. Але промовчав. Нехай це залишиться тільки всередині їхньої маленької, ненормальної родини. Все ж навіть найменша чутка, що вона так і залишилася недоторканою, породить безліч непотрібних чуток. А Раш не міг дозволити, щоб дім Хеймарів полоскали на кожному розі.

У будь-якому випадку, якщо ця козулька збереже себе до того моменту, як Тайраш з'ясує де Джерело сили всіх драконів і розбереться, що з ним не так, то хто знає, може, і вона колись здобуде крила!

Раш скривився, згадавши, як воно, коли всередині вже живе дракон, що не вилетів. Коли починаєш поглядати на жінок, а ще не можна. Зовсім не можна. Інакше зв'язок розірветься і дракон загине, не побачивши світ.

Тому, може, Тайраш вчинив дуже благородно, залишаючи хоч якусь надію на те, що Шейлі почує колись поклик справжньої пари.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍