Читати книгу - "Стерв'ятник - птах терплячий"

він зиркнув на Феннела: — Чи почули ви щось нове?

Феннел усміхнувся.

— Я знаю про «Бальстром» усе. Багато років тому працював на них. Вони справді непогані.

— Так, містере Феннел, — сказав Шалік. — Це головна причина, чому я вас наймаю, — він знову струсив попіл із цигарки й продовжив: — На щастя, мій агент виявився розумним. Він за певну суму отримав копії рахунків від агента транспортної компанії та надіслав їх мені. Віддаю їх тепер вам на розгляд. Можливо, завдяки вашому знанню принципів охорони «Бальстрома» й цим рахункам ви зможете зрозуміти, як влаштовано систему безпеки у Каленберґа, — він вручив Феннелу пластмасовий конверт. Бандит зиркнув на нього й сховав у задню кишеню. — До ранку понеділка поділіться зі мною своїми міркуваннями.

— Гаразд, — сказав Феннел, закидаючи одну товсту ногу на іншу. — Я вам усе розповім.

Шалік повернувся до Ґеррі.

— Містере Едвардс, у мене є авіаційні карти Драконового хребта й маєтку Каленберґа, — й іще один пластиковий конверт опинився на іншому боці столу. — Повідомте мені, чи зможете, вилетівши з місця, яке обере містер Джонс, приземлитися на летовищі Каленберґа. Це ми також обговоримо в понеділок.

Ґеррі кивнув і забрав конверт.

Тепер Шалік повернувся до Кеннеді Джонса.

— Ви відповідатимете за підготовку експедиції та за транспорт. Міс Десмонд і містер Едвардс полетять, а ви з містером Феннелом поїдете машиною. Витрачайте стільки грошей, скільки потрібно, але мусите убезпечитися від усіх небезпек, що чигатимуть на шляху. Дорога до Каленберґового маєтку особливо складна в цю пору, коли ось-ось почнуться дощі. Але це вже ваша справа. Крім того, вам також потрібно знайти спосіб пройти мимо зулусів, які стережуть підходи до маєтку. Ви професіонал, тож не висловлюватиму жодних пропозицій.

— Я про це подбаю, — відповів Джонс.

— Гаразд, плануємо останню зустріч на понеділок, — додав Шалік. — Тоді й обговоримо остаточні деталі. Запитання?

Феннел нахилився вперед.

— А що там з грошенятами? За цю витівку ми отримаємо по дев’ять тисяч на ніс, але як щодо авансу?

Вичавивши із себе гримасу, що мала слугувати за посмішку, Шалік відказав:

— Я чекав на таке запитання від вас, — він витягнув із шухляди чотири конверти. Один віддав Ґеї, інші розклав на столі. — У кожному конверті — незаповнені подорожні чеки на загальну суму 3 тисячі доларів. Коли ви успішно завершите місію, то отримаєте решту, — він зиркнув на золотий годинник «Омеґа». — Отже, зустрічаємося тут у понеділок, о 9:30.

Ґея вийшла з кімнати через двері позаду Шаліка. Ґеррі та Кен із сумом дивились, як вона йде. Вони саме рушили до дальніх дверей, коли Феннел звівся на ноги.

— Містере Феннел...

Старий злодій зиркнув на Шаліка.

— Я хотів би дещо обговорити з вами, не марнуючи часу інших джентльменів, — спокійно мовив єгиптянин.

Феннел знизав плечима і знову сів. Шалік жестом показав іншим, що аудієнцію завершено.

Коли молодики пішли, Шалік витягнув ще одну сигару, обрізав її кінчик і запалив, холодно дивлячись на Феннела.

— Містере Феннел, ми мусимо поговорити відверто. Двоє ваших супутників також сиділи у в’язниці, але їх навряд чи можна описати як кримінальних злочинців. А ось ви не простий злочинець, а дуже небезпечний і жорстокий. Я обрав вас для цієї операції за ваші навички, але не вважайте, буцімто я не знаю про ваше кримінальне минуле. Мені відомо, що ви зараз переховуєтеся і прагнете якомога швидше забратися з Англії. Ви здали п’ятьох бандитів, аби скоротити свій термін ув’язнення, і лідер банди, тип на ім’я Мороні, заприсягся вбити вас. Минулої ночі було здійснено замах, але він був невдалий. Друга спроба може виявитися успішнішою, — Шалік замовк і глянув на Феннела, який витріщався на нього уважними блискучими очима. — З моєї розповіді, містере Феннел, ви мусите зробити висновки, що я багато знаю про людей, яких наймаю. Недавно я отримав нову інформацію: вас розшукують за три жорстокі вбивства у Гонконзі, Каїрі та Стамбулі. Дві ваші жертви жіночої статі, третя — чоловік-проститут. По цих справах у мене є докази, які Інтерпол дуже хотів би отримати. Чи цікавить вас те, що я розповідаю, містере Феннел?

Феннел облизав язиком губи.

— Ви погрожуєте мені? А я думав, що ми працюємо разом.

— Так, ми працюємо разом, але це не означає, що я не можу погрожувати вам. Ви маєте пам’ятати про дві речі, — і Шалік вказав сигарою просто на Феннела. — По-перше, ви взагалі не чіпатимете Ґеї Десмонд. Відколи вона зайшла до кімнати, ваш хтивий мозок тільки про неї і думав. Ви міркували, що в африканській савані матимете нагоду діяти по-звірячому, що для вас є цілком природним. Тому я попереджаю: простягнете лапи до міс Десмонд — й обіцяю, Інтерпол отримає ваше досьє. Уторопали?

Феннел вичавив із себе осміх.

— Козирі у вас, — він спробував вдати завзятість. — Ви помиляєтеся щодо мене, але гаразд. Ця панянка буде мені як мати.

Шалік скривився.

— Вибачте за особисту заувагу, але мені шкода вашу матір.

Феннел похмуро гигикнув.

— Не варто її жаліти. Вона була однією з найрозумніших злодійок. Якщо вже хочете поспівчувати комусь, то пожалійте мого старого. Коли матусю посадили на десять років, він перерізав собі горло.

— Мене не дуже цікавить ваша родинна історія, — лаконічно відрубав Шалік. — А другий момент такий: я хочу мати цей перстень. Операція буде нелегкою, але така досвідчена й безжалісна людина, як ви, має дати їй раду. Однак якщо ви зазнаєте поразки, то не бачу причин не передавати вашого досьє Інтерполу. Як бачите, поразки я не прийму.

Феннел хижо вищирив зуби:

— Я дістану вам той клятий перстень. Але якщо так багато залежить від мене, чому б не обговорити додаткової винагороди?

— Я подумаю про це, коли отримаю перстень. А тепер набирайтеся!

Феннел поглянув на єгиптянина, але Шалік уже тягнувся до телефону. Коли шеф почав набирати номер, Феннел підвівся і вийшов до внутрішньої кімнати, де щось друкувала Наталі Норман. Навіть не глянувши на неї, бандит рушив у коридор, до ліфта.

Коли Лью пішов, а Наталі переконалася, що Шалік розмовляє по телефону, вона вимкнула прихований магнітофон і витягнула бобіну.

Ґеррі зачинився в телефонній кабінці й подзвонив до Тоні. Дівчина відразу відповіла.

— Ми святкуємо, крихітко, — сказав він. — Я голодний. Зустрінемося в «Реберній залі», біля «Карлтон