Читати книгу - "Алхімія, Аліна Скінтей"

- 5 -

Ранок був для Шеллі жахливим. Вона була повністю виснаженою відсутністю нормального сну, не те щоб вона не спала, просто всілякі сни малювала її фантазія, і які зовсім не мали відношення до реальності. Аріан був симпатичним вродливим відьмаком, вам чудову реакцію, був обдарованим, а ще трішки небезпечним. Катрайн не боялася Даара, вона мала й свої козирі в рукаві, на той випадок якби щось сталося чи загрожувало її життю, і які вона відчайдушно не бажала демонструвати.

Запитувати Даара про його силу, вона також не стала. Не те щоб контроль тіней був чимось поганим, просто зазвичай про таких чаклунів озивалися – поціловані пітьмою. І саме з цієї пітьми, чаклуни черпали сили, стаючи на лихий шлях. Аріан же зовсім не був схожим на того, хто збирався незабаром стати чорним відьмаком.

— Чому ми йдемо до конюшні?

Від власного ж питання її щоки спалахнули, пригадуючи захмелілого Аріана. Саме через його витівку їй й снилися дурнуваті сни, які не дали цілком нормально виспатися.

— Горе-наречена-втікачка, ти не знаєш, що роблять в конюшнях? — його питання змусило її почервоніти повністю, і знову гортанний сміх вирвався з його вуст. — Не фантазуй багато, — тихо він додав, — ти не в моєму смаку, — він демонстративно махнув долонею по обличчі, іронізуючи її зовнішність.

Шеллі почувалася дурепою, коли Аріан ось так легко присоромив її, за її ж фантазії, які мали лишитися зачиненими під семи замками лише в її голові. Думки вивітрилися, коли Даар підійшов до чорного коня, який був у всіх сенсах красенем. Доглянута шерсть аж блискотіла, а його кінське волосся охайно було заплетене в дрібні косиці.

— Пішки нам точно не дібратися до королівства твого принца, — прокоментував Аріан, приховуючи посмішку від Катрайн.

Шеллі не надто переймалася тим, що вона демонструвала надлишок емоцій, і це напевно стосувалося всього, що вона робила. Та різко, її радість змінилася задумливістю, а  потім вона запитала:

—  Тут лише один кінь.

— Так. Голова селища неохоче його продавав, довелося віддати не лише монети за знешкодження чорної відьми, а й додати зверху щоб отримати цього красеня.

— І як ми вирушимо на одному коні?

Аріан обернувся до неї, і знову його гортанний сміх який лоскотав їй вуха змушував її обурюватися. Шеллі насупилася, просвердлюючи поглядом в грудниці Аріана діру.

— Спереду чи позаду? — він махнув рукою на прикріплене сідло.

— Я не сяду з тобою в одне сідло! На один кінь!

— Ну авжеж, пішки йти набагато комфортніше й швидше, — закотив очі Аріан. — Я ж пропоную тобі лягти зі мною не в одне ліжко.

— Спереду! І тільки спробуй зайве торкнутися.

— Я вже говорив тобі, не фантазуй.

***

Їхати верхи виявилось набагато комфортніше, аніж долати шлях пішки. Те, що Катрайн не вміла їздити верхи, вона вирішила не говорити Даару. І хоча, долали шлях вони швидше, їхати у двох на одному коні, і ще й так близько один до одного, викликало ніяковість.

Чомусь хвилювання від того, що ззаду сидів Аріан, змушувало серце ніяково колотитися. А його руки, які тримали поводдя, час від часу ледь торкалися її стегон, і цей ненавмисний дотик викликав еклектичний розряд по всьому її тілу.

— Ти можеш мене не торкатися? — пробурчала вона, коли його зап’ястя вкотре торкнулися її стегон.

— Можеш сама взяти поводдя й керувати конем. Ні?! Тоді не бурчи.

— Я не бурчу!

— З моменту нашої зустрічі, — з його вуст вирвався звичний гортанний сміх, який обпалив своїм подихом їй шкіру на вухах. — Отже тебе переслідують… хто? Відьмаки, найманці? — вирішив Аріан змінити тему.

— Найманці. Якби Хіден залучив до цього відьом чи відьмаків, його б відразу засудили за використання своїх повноважень для особистої користі.

— Тобто за весь цей час він не покинув сподівання, тебе повернути?! Що він взагалі збирався робити, якби тебе повернув. Хіба його репутація вдруге б не постраждала якби він взяв з тобою шлюб?

— Його цікавить не шлюб, а користь яку він отримає. Як і мій батько.

— Ну гаразд, а це й твій принц, чого нікого не послав за тобою, якщо він так кохає тебе?

Питання стало руба для Катрайн, яка лише сильніше зціпила зуби напружившись всім тілом. Вона трималась руками за передню випуклість на сідлі, і від стискання, шкіра зблідла. Аріан зрозумів, що попав чітко в ціль.

— Він послав трьох довірених людей, — крізь зціплені зуби вимовила Шеллі, — саме завдяки тому, що послав, я лишаюся ще досі в пошуку. Тікаючи на болото, я забезпечила майже тиждень собі перепочинку. Доки звісно ти не з’явився.

— Я за чорною відьмою прийшов! Звідки мені було знати, що там не одна відьма, а цілих дві. Скільки ти вже ось так?

— Хм… — задумалась Шеллі, — може місяці два.

— І за весь цей час лише троє довірених людей?

— Деон – принц! Він постійно під наглядом.

— Але це йому не завадило обмінюватися з тобою листами, й не лише це робити.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍