Читати книгу - "Оманливий рай, Світлана Литвиненко"

Розділ 6

  Денис чув, як Антон запросив дівчат до вітальні і швидко допив свій коньяк та сів на диван закинувши ногу на ногу. Прийняв рішення подивитися як будуть поводити себе дівчата і краще роздивиться Єву, щоб зрозуміти чи підійде вона все-таки на роль його дівчини. Чи справді зможе сподобатися його матері, як стверджував Антон. Якщо Антон мав рацію, то він Денис візьметься за це. І можливо відверто запропонує їй стати його фіктивною дівчиною. А от чи погодиться вона, це ще не факт. Отож можливо прийдеться оманливим шляхом зробити її своєю дівчиною.

-Своє день народження я вирішив відсвяткувати у вузькому кругу.- Антон допоміг скинути дівчатам верхній одяг відповідаючи на запитання Єви,- тому запросив тільки свого друга та вас. Ви сміливіше проходьте до кімнати…

-Це так мило з твого боку,- Леся не зводила очей з Антона.

-Я правильно зрозуміла, що нас буде тільки четверо?- Єва завмерла на місці.- І ти мав на увазі свого друга Дениса Максимовича…

-Можеш мене називати Денис, або просто Ден,- він все ж не витримав та вийшов до них у коридор.

-Леся, ми йдемо звідси,- Єва прийшла у себе,- ми ні на хвилину тут не залишимося…

-Єво ми лишаємося,- заперечила їй подруга,- мені особисто все подобається.

-Та проходьте ви нарешті до кімнати, та сідайте за стіл. Я приготував смачні закуски і навіть зробив декілька салатів,- Антон намагався бути ввічливим та переконливим.- вам сподобається. А якщо все ж буде погано, то ви можете у будь-яку хвилину піти.

-Я йду зараз,- і Єва схопила свій пуховик та розвернулася, пішла на вихід.

-Єво стій,- Леся наздогнала її та схопила під руку відвела у бік, і пошепки сказала, щоб не почули хлопці,- невже ти готова мене тут кинути саму.

-Ми йдемо додому разом. Невже ти не бачиш, що вони замислили?

-А що вони такого замислили?- Леся зробила незадоволений вигляд.- Вони нас запросили розважитися. Думаєш, я цього не розумію, але я зовсім не проти. Мені Антон подобається і я йому подобаюся, нас вже тягне один до одного…

-Ти думаєш тільки про себе,- обурилася на подругу Єва,- а мені то як…

-Не поспішай бути такою категоричною. Ден теж симпатяга…

-Ти ж знаєш, що я не прагну спілкування з хлопцями і тим більше мати з ними близькість.

-Та й ніхто ж тебе і не змушує. Якщо вони все-таки почнуть проявляти хамство, розвернимося та підемо. Єво, будь ласка, заради мене… залишимося. Я не можу упустити Антона. Обіцяю годинку посидимо і підемо додому,- Леся трохи не ридала.

-Для мене це непросто.

-Заради мене, одну годинку…

-Дівчатка, досить вам там шушукатися.- Антон підійшов до них.- Скажіть мені, чому ви вагаєтеся?

-Ми не вагаємося,- Леся збадьорилася,- ми тільки ненадовго, не більше ніж на одну годину.

-Одна година вже добре,- усміхнувся Антон,- давайте скоріше проходьте за стіл,- Ден вже готовий розлити шампанське.

-Я алкоголю не п’ю,- Єва нехотя пішла слід за Антоном та Лесею.

-Тоді я можу тобі запропонувати апельсиновий сік або мінеральну воду,- Антон підморгнув Денисові, щоб той повеселішав,- ти Єво сідай біля Дена на дивані, а ти Леся біля мене у це велике крісло. Чи може тобі стілець принести?

-Та я залюбки і на колінах готова у тебе посидіти,- усміхнулася задоволено до нього вона.

-Мені подобаються сміливі дівчата,- Антон був теж задоволений собою.

  Єва зберігали мовчання так само як і сам Денис. Несміло відпила апельсиновий сік подивившись навкруги. Відмітила про себе, що цей дачний будинок скоріше схожий на будинок мисливця чим на будиночок багатенького мажора.  На стінах оббитих деревом були розвішані рога оленів та рила диких биків.

-Подобається?- почула запитання від Дениса.

-Взагалі нічого,- незадоволено відповіла не дивлячись у його бік.

-Ясно,- Денис намагався утихомирити бурхливі емоції, які бушували у ньому, щоб не наговорити зайвого.

-У мене тост,- Леся прямо сяяла і це помітно дратувало Єву,- давайте вип’ємо за найвродливішого іменника у світі, найрозумнішого і за того хто може закохувати у себе з першого погляду…

-Це найприємніший тост, який мені коли-небудь доводилося чути,- Антону і справді  подобалася Леся і він хотів виглядати у її очах елегантним, вихованим, гідним. 

  А потім Леся все ж таки сіла на коліна до Антона і почала його цілувати чим викликала ще більше роздратування у Єви.

-А твоя подруга смілива у своїх бажаннях,- Денис відпив шампанське, -може і ми трохи розслабимося та поговоримо.

-А хіба нам є про що говорити?- запитала у нього Єва  теж відхилившись сидячи на дивані.

-Завжди можна знайти тему для бесіди, головне щоб бажання було,- відповів на те Денис.

-А у мене якраз цього бажання і немає.

-Якщо немає бажання спілкуватися з людьми, то навіщо на цю вечірку прийшла? Сиділа б собі дома перед телевізором, дивилася б мелодрами та плакала собі б у хустинку,- Денис і сам не знав навіщо він це сказав, бо розумів, що це аж ніяк їх не зблизить.

-Про яку вечірку ти зараз говориш? Я навіть не знаю як це назвати… Але я тут, бо подруга попросила. І вже через пів години ми йдемо,- Єва з грохотом поставила стакан з недопитим соком на стіл дивлячись на свою подругу, яка ніяк не могла відірватися від Антона.

-Я б не був би у цьому так впевнений, бо як бачиш наші друзі на відміну від нас уміють розважатися.

  Те що відбулося потім навіть відібрало у Єви дар мови...

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍