Читати книгу - "Породжені хтивістю, Ксенія Євчук"

Розділ 6

Сьогодні я перестану ігнорувати цей світ.

Чорні джинси, чорна футболка і джинсовка. Губи, як завжди, червоні. 
Ввечері я заплела дві коси, щоб сьогодні волосся виглядало закрученим.
Батько щось кричав по телефону і я вислизнула зі своєї кімнати.
Тільки в машині Юстера в мою голову прийшло, що я забула телефон вдома.
-Останні два тижні ти десь літаєш.
-Справді? Бо я не помічала в собі цю суперсилу.
-Та ну, Рені. -він штовхнув мене в бік і це заставило мене посміхнутись. -Ти просила, щоб я не допитував тебе, але я переживаю.
-Я не хочу про це говорити. Але є щось, що я маю тобі сказати.
-Що? -він пограв бровами, дивлячись на дорогу.
-Дякую.
-За що?
-Та за все. Я ще маю подякувати Кейт.
-За те, що ми прекрасні друзі?
-Ні. Ти-ні.
-Ти доїла мій останній батончик і вирішила, що на цьому дружба закінчується?
-Брат, я жартую.
-Я знаю.
-Ні, чесно, дякую. В мене є тільки ви.
-А як же сексуальний викладач? -він скорчив сумну гримасу. -Не розбивай мені серце.
-Юсті, сонечко, ти можеш мене від самого ранку не дратувати?
-Повідом мене, якщо це колись стане можливим.
-Ой, та йди ти. -я закотила очі.
Ми майже доїхали. Коли на горизонті появився коледж-моє серце закалатало.
Сьогодні пара з іноземної. Я розриваюсь 50/50 з думкою, що побачу Даніра.
Не хочу. 
Напевно.

***
 

Кейт вдарила мене по дупі.
-Агов, я тут.
-Я не хочу...

Нас забрали з пари іноземної і я так і не побачила Даніра. Забрали нас для того, щоб цього року ми нарешті могли бути черлідерками. 
Кейт завжди хотіла бути однією з них на змаганнях елітних коледжів. А я - ніколи.
Це не моє. 
Хоча. За команду нашої еліти грає Юстер. Я зможу чудово підтримати його, якщо буду танцювати для нашої команди.

-Рені, ти себе бачила?
-Що???
Вона торкнулась моєї щоки і підштовхнула мене до дзеркала.
Я закусила губу і провела руками по своїх стегнах.
-Подруго, ти сексі.
Наші костюми були в стилі нашого коледжу. Синій та фіолетовий колір змішувались в один біля грудей. Тканина сіла на тіло як друга шкіра.
Я повернулась до дзеркала задом.
Кейт розреготалась.
-Вибач.
Я припідняла спідницю і побачила червоний слід її долоні прямо на дупі.
Мої очі розширились.
-Слід пройде! -Вона ще раз ляснула мене по сідниці і вибігла з жіночої вбиральні.
Я побігла за нею.
-Зажди, бо я все ж зловлю тебе!
Але вона не зупинялась. Бігла коридором і до того ж ляскала себе.
Я задихалась від бігу і сміху водночас.
Мені прийшлось зупинитись, бо Кейт врізалась в декого. Моя перша думка була про те, що це викладач. Але це просто величезна шафа. Хлопець-шафа.
Він тримав її за плечі і щось потужно тихо говорив.
Я повільно наближалась до них, віддихуючись.
Кейт старалась скинути його руки, але він притягнув її до себе і щось прошепотів їй на вухо.
-Привіт! -щоб як-не-як врятувати подругу, я заговорила.
Він перевів похмурий погляд на мене і посміхнувся. Загрозливо посміхнувся. 
Кейт відійшла від нього на декілька кроків.
Мені сподобалось спостерігати за цією сценою.
Вона притиснулась до моєї руки і хижо глянула на нього.
Я відвела від них погляд, щоб не мішати їхнім спробам з'їсти одне одного живцем.

Коли хлопець-шафа нарешті пішов, Кейт ще дужче притиснулась до мене і я вирішила помовчати.
-Дякую, що нічого не питаєш.
-Прийде час і ти сама мені про все розповіси.
Вона чмокнула мене в щоку і ми зайшли в великий зал.
Я скривилась коли побачила Сільвію з її тупою подругою.
-Лиш не кривляйся їй.
Кейт прекрасно знала про що я думаю. 
-Я не збиралась.
-Збиралась.
Я насупилась і подруга відпустила мене. Ми підійшли до інших дівчат і я в умі порахувала їх.
Окрім нас було ще 8 дівчат, котрі будуть підтримувати наших хлопців цього року.
Невідома мені жінка підійшла до нас.
Дівчата почали шикуватись і ми з Кейт повторили за ними.
-Доброго дня. Сьогодні ми знайомимось із тим, як будемо підтримувати наших чоловіків цьогоріч. -жінка заговорилась.
Я перестала її слухати ще тоді, коли мій зір зловив якийсь рух поодаль від нас.
Я примружила очі. Там хтось стояв. Я не могла точно розгледіти, але знала, що хтось таки там стоїть.
Весь час я не могла зосередитись на словах тренерки. Мої думки були забиті іншим.

***
 

 

Нарешті Кейт вийшла з жіночої вбиральні і я залишилась остання.
-Я тобі ввечері подзвоню.
-Доживи до вечора. -прийшла моя черга цілувати її.
Вона міцно обійняла мене і пішла геть.
Я потрогала свої пекучі щоки і спітніле тіло.
Зачинила двері до вбиральні і роздяглась.
Костюм закинула в свою шафку і замкнула її на ключ. Підготувала свій одяг разом із білизною. Взяла рушник і зайшла в кабінку, щоб прийняти холодний душ.
І я його прийняла.
Холодні струмені води потекли тілом і я потиснула гель для душу.
Коли я нарешті вимила кожен дюйм свого тіла від поту, потяглась за рушником. 
Його не було. Але я добре пам'ятаю, що залишала його саме тут.

Тук-Тук.
В двері кабінки постукали.
Можливо це якась з дівчат.
Хтось забув щось.
Внизу був розріз для повітря. Звідти до мене проліз білий аркуш паперу.
Я нахилилась, щоб розгледіти його.
З іншого боку хтось тримав його, а текст був "Твій одяг в мене."
Я схопила мокрими руками кінчик листка.
Через дирку покотилась ручка. Я взяла й її.
Притиснула папір до кабінки і написала:
"Ти хто?"
Декілька секунд вагалась, але все ж штовхнула папір туди, звідки він й прийшов.
Дивно що я нічого не чую. Ніяких звуків. Взагалі нічого. 
Цей хтось відписав. 
Тремтячими руками я взяла листок "Зіграємо в гру, mon chaton?"
І я зрозуміла. 
Я зрозуміла хто це.
Покидьок. Той, хто не виходить з моєї голови тижнями.
Боже.
Я ковтнула слину і написала маленькими літерами в кутку аркуша: "Тільки якщо ти кинеш мені рушник."
Проштовхнула листок. Секунди три було тихо, але потім почувся якийсь шурхіт.
Щось полетіло зверху на мене. І це був не рушник. Це був одяг. Його одяг. Його худі. Я принюхалась. Так, пахло ним. Як тієї ночі.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍