Читати книгу - "Щастя. Відверте і чітке бачення щастя і того, чому у нас його немає"

забути, але природне треба плекати і леліяти. Звучить чудово і не перечить традиції, однак не має ніякісінького глузду. З якого такого дива здобуття насолоди і секс заради забави має імітувати дітозачаття? Людська самиця хтива й у період вагітності та менструації. Жодної відповіді на подібні питання немає.

З цього всього робимо висновок, що як хворобу потрібно розцінювати і недостатню твердість члена, і його безпорадну м’якість. Потреба кожного чоловіка у Віагрі визначається на власний розсуд. Хвороба — поняття цілком суб’єктивне, тобто залежить від самої людини. З подивом задаюся питанням, чи існують інші подібні хвороби. До того ж якщо керуватися цими критеріями, кожен чоловік — хворий, що є умовиводом досить-таки депресивним.

Наскільки я бачу, Віагру краще вважати ліками, якщо присутні тілесні вади і дефекти, підтверджені лікарським виснов­ком. В інших випадках вона становить хімічний інструмент здобуття насолоди заради розваги, який перебуває у владі лікарів через свої побічні ефекти. Так, Віагра має побічні ефекти, можна, наприклад, осліпнути, і її не можна приймати одночасно з іншими ліками. Побічні ефекти вимагають кон­тролю, це зрозуміло, але в усьому іншому лікарі обслуговують безмежні чоловічі бажання і похоті. Точно вже добре, що Віагра відпускається за рецептом, як і антидепресанти, бо інакше б усі її вживали увесь час. Задача лікаря — обмежити безглуздий і надмірний пошук насолоди і приємнощів. Лікар виписує прийнятну дозу сексуальної насолоди. Прийнятна доза якомога менша і якомога більш звичного виду. Лікар, отже, неодмінно вважається моральним авторитетом, який пригамовує людські бажання. Чудово так чинити в одязі нау­кового експерта. Ніхто більше не вірить священикам, усі вірять науковому авторитетові. Він тримає чоловіка подалі від автомата з насолодою. Пряму кишку партнера можна лишити в спокої.

2.1.5. Види насолоди і страждання

Існує багато видів насолоди, тому шукачеві щастя серед насолод краще негайно з ними ознайомитися. Так він зможе шукати насолоду там, де її вдосталь, і уникати поганих і неправильних насолод. Насолоди поділяються на два основних види, на цій думці зійшлися ще за часів Античності. Тілесні насолоди і духовні втіхи відмінні між собою. Тому потрібно розрізняти пряму і непряму насолоду. Прикладом першої є хороший оргазм, а останньої — дія болезаспокійливих ліків. Для внесення певної ясності кожен вид насолоди варто розглядати окремо. І все-таки не можна забувати про головне: основний вид насолоди — пряма тілесна насолода. Все інше другорядне. Справжній шукач задоволень націлений на тілесну насолоду, а коли вона недоступна, вдається до замінника. Ліпше щось, як нічого.

До того ж існує ще така химерна й реальна можливість, що людина отримує насолоду від болю, страждань і принижень. Таке дивне бажання можна легко назвати збоченням. Це варто обміркувати.

Усі насолоди тіла, якщо докопатися до суті, еротичні та сексуальні, щодо цього Фройд мав рацію. Якщо шкіру людини пестити і гладити, результатом буде твердіння чи зволоження відповідного органа, я маю на увазі, якщо чіпати відповідне місце. Звісно, не буває так, щоб людину кидало в жар від одного лише доторку, але це крок у правильному напрямку. Все, що видається приємним, — еротичне і тому також непросте, ганебне, цензуроване й заборонене. Ми живемо у дивний час. З одного боку, це час вільної сексуальності та вседозволеності, але з другого — секс такий захопливий, якими можуть бути тільки заборонені речі. Саме через це насолоди мають дурну славу.

Найбільша проблема шукача задоволень — біль, нудота і різні форми душевного занепаду, які слідують за насолодою. Простіше за все було б, якби можна було насолоджуватися без наслідків, але, на жаль, світ не задуманий для насолод. Я не кажу тут про моральні проблеми, такі як моральне похмілля, яке настає після першого походу до хліва позад телиці. Секс з тваринами завжди був звичним ділом у сільській темряві. Не кажу я також про проблеми із законом і суспільну відразу до радісного розпусника.

Уже за часів античної Греції знали про небезпеки насолоди і попереджали про них простими словами, принаймні до морального занепаду Римської імперії. Ненажера, тобто любитель глянцевих журналів, звик поїдати голод очима перед споживанням їжі, так, щоб їжа дійсно смакувала. Між прийо­мами їжі необхідно постити, щоб не розтовстіти остаточно. Я мав такий досвід. Голодному їжа здається божественною, особливо якщо порції маленькі та задоволення доводиться розтягувати, смакуючи кожен шматочок. Інша річ, що голод росте під час їжі. Справжній ненажера їсть винятково задля отримання радості від споживання їжі, але здобуту ним насолоду ніяк не можна порівняти з тим сластолюбством тіла, що його відчуває голодний. Наситившись, ненажера переходить від тілесних насолод до інших утіх. Він починає дегустувати їжу вдумливо, і до вгамовування голоду це вже не має жодного стосунку. У будь-якому разі йому слід обмежити споживання їжі, інакше не обійдеться без душевних терзань. Спершу страждання, потім насолода, або навпаки. Чудово, коли можна обирати, що за чим.

П’яниця може пити завжди. Не потрібно відчувати спрагу, щоби промочити горлянку дешевим іспанським вином. Рахунок отримуєш потім у вигляді похмілля. Жахливий бодун — дійсно небажаний гість. Спершу насолода, потім страждання. Але від похмілля можна позбутися, продовживши випивати. Похмілля — нестача спиртного.

Також трапляються випадки, коли страждання і насолода підміняють одне одного, як в якихось спортивних змаганнях. Марафонцям личить вихвалятись, як сильно від бігу болить усе тіло і як же це прекрасно. У домашніх умовах таке саме явище спостерігається, коли покладеш у ризото трохи більше табаско, ніж зазвичай. Страждання і насолода майстерно заміняють одне одного. У духовному плані задіяна та сама збочена схема. Фільми про насильство викликають відразу, як і перегляд сексуальних сцен, фільми жахів пересичені шматуванням і кров’ю, і все це невблаганно переманює на ту сторону. Просто людина побудована таким чином, що не здатна відрізнити насолоду від страждання. Людина — збочене створіння.

Здавалося б, що може бути зрозумілішим, ніж розділення на насолоду і страждання? Певно, що нічого, а втім, між ними немає чіткої межі. Одна з найпечальніших драм людської душі полягає саме в цьому. Як було б просто і зручно, коли б людина вміла шукати насолоду, як це робив античний Епікур. В програмі були б неспішні прогулянки прохолодними гаями з дзюркотливими струмочками, бесіди з хорошими і вірними друзями, читання вартісних книжок і отримання задоволення від мистецтва. Вживали б легку й невигадливу їжу і пили б розбавлене водою вино. Усе спокійно, тихо, мирно. Епікур не хоче визнавати вад людської природи, того, що потяг до насолоди призводить людину до мук і страждання, а через них — до збоченої насолоди. Людина шукає насолоди по той бік насолоди. Найбільша насолода