Читати книгу - "Терра, teyaElwyn"

Розділ 9 Вона

Одного дня я почула легкі кроки. Переді мною була молода дівчина. Вона виглядала втомленою, її очі були наповнені смутком, але, здавалося, вона не шукала розради у веселощах чи щось нове і захопливе. Дівчина зупинилась біля моєї клітки і мовчки подивилася на мене. Я підняла голову, трохи не розуміючи, чому її погляд здавався таким відчуженим. Після кількох хвилин мовчання дівчина звернулась до жінки з притулку:

— Чесно, мені все одно, яка собака. Моя собачка нещодавно померла, і я просто шукаю нового друга. Хочу допомогти комусь, дати другий шанс.

Жінка, почувши ці слова, миттєво підбадьорилася. Вона швидко підійшла ближче до клітки, звертаючи увагу дівчини на мене:

— О, тоді ця собака — ідеальний вибір для вас! Це Стефа, їй три роки, але вона вже така мудра і добра. Ви тільки погляньте на неї — вона тихенька, слухняна, справжнє золото. Вона дуже вірна, відчуває людину і точно стане вашим найкращим другом. Стефі потрібен хтось, хто зможе її полюбити та дати новий дім. Вона все зрозуміє, і я впевнена, що не підведе вас. 

Дівчина злегка нахилилася, дивлячись на мене вже з іншого боку — тепер вона придивлялася, ніби намагаючись знайти в мені щось особливе. Її рука несміливо потягнулася до прутів клітки, і я, відчувши її тепло, тихо наблизилась. Мій ніс торкнувся її руки, я ледь не зітхнула від полегшення — цей дотик був спокійним, але в ньому було щось глибше. Я відчула, що це більше, ніж просто спроба торкнутися когось.

Дівчина затримала руку на мені, і я злегка нахилила голову. Мої очі зустріли її, і ми на мить просто дивились одна на одну.

— Я думаю, ми впораємося, — тихо сказала дівчина, її голос тепер звучав більш впевнено. 

Жінка з притулку посміхнулася і зітхнула з полегшенням, розуміючи, що сьогодні я, нарешті, отримала свій шанс. Мене заберуть додому. І хоча я не могла зрозуміти всього, що відбувається, та я відчувала — це був початок нового життя.

Я все пам’ятаю. 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍