Читати книгу - "Один тиждень і назавжди, Alina Pero"

Четвер – пропозиція, від якої важко відмовитися

Четвер видався напрочуд теплим, хоча осінь вже впевнено вступала у свої права.
Марта прокинулася з відчуттям, що щось змінюється.
Чи це була вона сама?
Вона ще не знала, що саме відчуває, але точно знала одне – з Олексієм у її житті з’явилося більше непередбачуваності.
Коли вона, розтягуючись у ліжку, взяла телефон, екран одразу засвітився новим повідомленням.
[08:10] Олексій: “Одягай щось зручне. За годину буду.”
Марта скривилася.
[08:11] Марта: “І знову без пояснень?”
[08:12] Олексій: “Тобі ж подобається загадковість.”
Вона закотила очі, але всередині вже з’явилося знайоме хвилювання.
"Що він цього разу вигадав?"
*****
Коли вона сіла в машину, то одразу запитала:
— Куди цього разу?
— Побачиш.
Олексій повіз її за місто. Вони їхали хвилин двадцять, доки не зупинилися біля красивої вілли.
— Це що, твій будинок? — здивувалася Марта, оглядаючи просторий двоповерховий котедж із величезними вікнами.
— Так.
Вона знову перевела погляд на нього.
— І навіщо ми тут?
Олексій вимкнув двигун і вийшов із машини, не відповівши.
— Ей! — Марта вийшла слідом. — Я не люблю сюрпризи, пам’ятаєш?
Він лише загадково усміхнувся.
— Тоді тобі точно варто зайти всередину.
Вона хотіла заперечити, але цікавість усе ж перемогла.
*****
Будинок виявився ще більшим, ніж вона уявляла. Простора вітальня, стильний мінімалістичний інтер’єр, панорамні вікна, через які пробивалося сонячне світло.
— Вражає, — пробурмотіла Марта, проводячи рукою по дерев’яному журнальному столику.
— Радий, що тобі подобається.
Вона підняла брови.
— Це комплімент чи натяк?
— Можливо, і те, і інше.
Олексій зупинився біля дверей, що вели до іншої кімнати, і відчинив їх.
— Ходімо. Я покажу тобі дещо цікаве.
Марта зітхнула.
— Сподіваюся, там не буде ще одного екстремального випробування.
— Все залежить від тебе.
Вона насторожено подивилася на нього, але все ж увійшла.
*****
Це була кухня. Але не звичайна.
Професійне обладнання, ідеально розставлений посуд, величезний стіл для приготування їжі.
Марта на мить застигла.
— Що… це?
Олексій спокійно відповів:
— Те, що може стати твоїм.
Вона різко повернулася до нього.
— Що?
— Я давно думаю про бізнес. І є одна ідея – особливий ресторан. Але мені потрібен талановитий кухар.
Марта мовчала, намагаючись зрозуміти, жартує він чи ні.
— І ти подумав про мене?
— А чому ні? Ти любиш готувати. Це твоє.
Вона опустила погляд на блискучу поверхню стільниці.
— Це… шалено.
Олексій схрестив руки на грудях.
— Ти хіба не любиш шаленство?
Марта зітхнула й усміхнулася.
— Ти хочеш зробити моє життя непередбачуваним?
— Я просто хочу, щоб ти нарешті зробила щось для себе.
Вона задумалася.
Це було божевільно. Але водночас… захопливо.
— Я подумаю.
— Думай швидше. Бо це місце чекає саме на тебе.
Вона знову провела рукою по столу.
Її мрія.
Вона була настільки близько, що її можна було відчути на дотик.
Але чи готова вона була її здійснити?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍