Читати книгу - "Як упорядкувати справи. Мистецтво продуктивності без стресу"

сталося те, що ви отримали чітке бачення бажаного результату і необхідну для цього першочергову дію. Змінилося те, що є головним елементом для чистоти, спокою і зосередженості розуму: ваш спосіб взаємодії зі світом.

Що стало причиною цього? Не «самоорганізація» чи «ранжування пріоритетів». Правильна відповідь — це міркування, достатнє для того, щоби сформувати уявлення стосовно проблеми та засобів її розв’язання. Люди багато розмірковують, але здебільшого щодо проблеми, а не над її вирішенням. Якщо ви виконали запропоновану вправу, вам довелося спрямувати свої міркування на результат і дії, а це потребує усвідомленого зусилля. Наші реакції автоматичні, а міркування — ні.

Інтелектуальна праця в дії

Ласкаво прошу до світу «інтелектуальної праці» з його ґрунтовним принципом роботи: про справи слід думати більше, ніж ви вважаєте, але не так багато, як гадаєте. Як писав Пітер Друкер:

«В інтелектуальній роботі... завдання не дано, його потрібно визначити. „Які результати очікуються від цієї роботи?“ — це... ключове питання, над яким розмірковують ефективні інтелектуальні працівники. І таке питання потребує ризикованих рішень.

Бо зазвичай правильної відповіді немає, натомість є варіанти на вибір. І щоб досягти продуктивності, необхідно чітко визначати результати».[6]

Кожній дії передує думка.

— Ральф Волдо Емерсон

Більшість людей опирається спалаху енергії, необхідної для визначення роду проблеми, з якою зіткнулися, а відтак — дій, до яких слід вдатися для її розв’язання. Нас ніхто не вчив, що над роботою варто подумати до того, як за неї братися. Значну частину наших щоденних дій уже заздалегідь визначено невиконаними справами, що нависають над нами, коли ми приходимо на роботу; а ще є родина, яку потрібно годувати, білизна, яку треба прати, діти, котрих необхідно вдягати. Насправді обмаль людей зосереджено міркують над бажаними результатами та необхідними першочерговими діями. Але правда полягає в тому, що це і є найефективніший спосіб втілення мрій у життя.

Чому думки зайняті справами

Найчастіше причиною цього є те, що ви прагнете змінити стан справ, але ви:

• не з’ясували, якого бажаного результату волієте досягти;

• не вирішили, яким буде наступний реальний крок; і/або

• не записали нагадування про результат і потрібну дію до надійної системи.

Ось чому справа не полишає ваші думки. Доки вона не буде продумана, рішення ухвалені, а отримані дані записані в такій системі, до якої ви гарантовано повернетеся й обміркуєте за необхідності, ваш мозок не зможе звільнитися. Ви можете ввести в оману кого завгодно, але ошукати власний мозок неможливо. Він знає, чи обрали ви рішення, яке вас насправді влаштовує, і чи вдалося поєднати результати роздумів у надійну систему, до якої ваша свідомість звернеться згодом[7]. Якщо цього не зроблено, він постійно працюватиме. Навіть якщо ви вже продумали перший крок для розв’язання проблеми, ваш мозок не заспокоїться, доки ви не занотуєте це рішення там, де він знатиме, що його знайде. Він чинитиме на вас тиск щодо наступного кроку саме тоді, коли ви нічого не зможете вдіяти, і це лише посилить стрес.

Ця постійна та непродуктивна заклопотаність усіма справами, які необхідно виконати, найбільше поглинає наш час і енергію.

— Керрі Глісон

Ваш розум не має власного розуму

Принаймні частина вашого розуму справді нетямуща, до того ж у цікавий спосіб. Якби він мав хоч дещицю вроджених інтелекту й логіки, він би нагадував вам про справи, з якими необхідно впоратися, лише тоді, коли ви направду можете щось з ними вдіяти.

У вас лежить десь ліхтарик зі спрацьованими батарейками? Коли ваш мозок згадує, що потрібні нові батарейки? Коли ви побачили старі! Це не вельми розумно. Якби мозок був розумнішим, він згадав би про батарейки, коли ви проходите повз них у крамниці.

Керуйте вашим розумом, інакше він керуватиме вами.

— Горацій

У проміжок часу між прокиданням і дотепер чи думали ви про щось невиконане та нагальне? Можливо, це не раз спадало вам на думку? Чому? Постійно думати про справу, яка не рухається з місця, — марнування часу та енергії. І це лише додає вам стурбованості тим, що ви мусите робити, але не робите.

Більшість людей дозволяють мисленнєвим процесам керувати собою, особливо коли йдеться про синдром «дуже багато роботи». Ви напевне передали чимало справ і незавершених питань вашому мозку, який не в змозі керувати всім цим ефективно. Дослідження довели, що значна частина людської свідомості весь час відстежує незакриті питання, не мотивуючи до розумних і позитивних дій (як раніше вважалося), а відволікаючи від усього іншого, про що вам хочеться чи треба подумати, отож зменшує вашу продуктивність.

Видозміни «всякої всячини»

Під «усілякою всячиною» я маю на увазі будь-що чужинне, що ви впустили до свого фізичного чи психологічного світу і стосовно чого ще не вирішили, яке значення воно має для вас, якого результату чекати від нього і до яких дій вдаватися. Причиною неефективної роботи організаційних систем для багатьох людей є те, що вони не видозмінили всі ті речі, які намагаються організувати. Доки існує «всіляка всячина», вона неконтрольована.

Нам слід видозмінювати всіляку всячину, яку сприймаємо і нагромаджуємо, в чітко визначені дії, проекти та корисну інформацію.

Майже всі переліки справ, що я бачив за багато років (якщо люди взагалі їх мали!), були просто переліком усілякої всячини, а не результативних реальних завдань, котрі потрібно виконати. Це було неповне нагадування про багато невирішених речей, без усвідомлення результатів і дій — тобто не зазначалося, що має робити людина, яка склала цей список.

Типові записи, які ви побачите у списках справ, це: «Мама», «Банк», «Лікар», «Няня», «віце-президент з маркетингу» тощо. Перегляд таких переліків породжує більше стресу, ніж дає полегшення, бо хоч вони і нагадують про справи, але водночас волають: «Вирішуй щось стосовно мене!». І якщо в цей момент вам забракне енергії чи зосередженості для обдумування й ухвалення рішення, такий список лишень нагадає, що вас завалило завданнями.

Усіляка всячина сама по собі непогана. Це всі ті речі, які за своєю природою керують нашою увагою або привертають її. Але щойно ми дозволяємо їм увійти в нашу роботу та життя, ми беремо на себе зобов’язання з’ясувати їхнє значення. У професійному світі наша робота вимагає від нас думати, досягати, вирішувати і певне завдання виконувати щохвилини — чи стосовно електронного листа, чи нотаток із вранішньої стратегічної наради. Це невід’ємна частина роботи. Якщо вам не потрібно думати про всі