Читати книгу - "Подих. Моя Міішель., Євгенія Чернюх"

На нього до речі, я старалася не дивитися. Він сидів у найдальнішому куті на останній парті. І його погляд був спрямований будь-куди, лише не на мене.

- Вітати один одного і пити Просєко будуть ваші батьки. Коли ви нарешті вступите не в гімно, як зазвичай, а у ВУЗи. Тому постарайтеся хоча б до завтра ні в що не вляпатися. – він сів за стіл, де було два комп’ютери з великими моніторами і ноутбук. – Все. Киш звідси.