Читати книгу - "Гріховні звички, The goddess Aphrodite"

Глава 7

Наступного дня Аня прокинулась пізно, її голова все ще була трохи запаморочена від нічних емоцій. Вона спробувала зібратися і налаштуватися на роботу, але як тільки взяла в руки телефон, згадала, що обіцянки, які Макс їй дав, були тільки початком, а не кінцем того, що її чекає. Ще не минуло і кількох годин, але її розум постійно відволікався на ті миті, коли він був поруч, коли її серце билося швидше під його поглядом, його словами, його натяками.

В офісі вона спробувала зосередитись на своїх завданнях, але все, чим вона займалась, було лише фоном для її думок про Макса. Вона уявляла його обличчя, його жартівливу посмішку, його погляд, який був таким впевненим, як ніби він завжди знав, що робить. І з кожним хвилиною її думки все більше відволікались на нього.

— Аня, ти чого так задумалась? — голос колеги вирвав її з думок. Це був Стас, один із співробітників, який любив підходити, коли бачив, що вона чимось зайнята.

— Та ні, просто думаю про... справи, — відповіла Аня, намагаючись приховати свої емоції. Вона ненавиділа, коли її застають у таких моментах, але не могла втриматись. Макс став частиною її думок, і тепер вона не могла відчути себе такою ж впевненою, як раніше.

Стас пішов, а Аня повернулася до своїх паперів, але думки знову полетіли до Макса. Вона відчула, як її погляд шукає його. Несподівано це стало звичкою — ніби її розум вже не міг функціонувати без уявного образу Макса, який постійно виникав у її свідомості. Вона хотіла знову побачити його, відчути ту легку, непередбачувану енергію, що була між ними.

Це відчуття було подібне до того, коли людина потрапляє в полон своїх емоцій, але ще не розуміє, як звідти вибратись.

Але сьогодні Макс був десь далеко. Він не з’явився в офісі, і навіть після обіду вона не могла знайти його погляд серед інших людей. Її руки тремтіли від нервозності. Ще кілька годин тому вона була впевнена, що це просто ще одна розвага, але зараз все виглядало інакше. Вона почала розуміти, як легко можна втратити контроль над своїми думками.

Врешті-решт, Аня вирішила, що не може більше так себе почувати. Вона піднялася і пішла до вікна, щоб перевести погляд на місто, хоча все, що вона бачила, були лише автомобілі, люди та випадкові перехожі. Але вона не могла забути погляд Макса, який залишився в її пам'яті після тієї ночі. Його впевненість і манера поводитись змусили її сумніватись у власних переконаннях.

Її телефон задзвонив, і це був Макс. Аня миттєво підняла трубку, її серце стиснулося від того, що вона не могла контролювати, як хвилюється через його дзвінок.

— Привіт, Аня, — почувся його голос, і це викликало у неї хвилю тепла та неспокою одночасно. — Ти як?

— Нормально... — вона зупинилася, намагаючись зрозуміти, чому її голос звучить так невпевнено.

Макс почув її нерішучість, і його голос став більш впевненим, як завжди.

— Я знаю, що тобі не так легко зараз, але я завжди тут, — сказав він, наче це було найприродніше в світі.

Аня почувалася, як ніби вже втратила якусь частину себе, дозволяючи його словам проникати глибше, ніж вона бажала.

— Ти точно знаєш, як розговорити мене, — сказала вона, але відчула, як її слова стали м'якшими, ніж вона хотіла.

Макс не відповів на це одразу, але Аня відчула, як його погляд все одно проникає через телефон, змушуючи її знову подумати про нього. Він вже знав, як маніпулювати її увагою, як привертати до себе її погляд, і вона зрозуміла, що тепер це стало частиною її нової реальності.

— Я радий, що ти не забуваєш про мене, — відповів Макс. — Але чому ти не приходиш до мене? Може, вип’ємо ще один коктейль?

Аня почула його голос, і це було більше, ніж просто запрошення. Вона відчула, як її серце знову почало битись швидше. Це вже було більше, ніж просто цікавість.

— Я подумаю, — сказала вона, хоча вже знала, що відповідь була очевидною. Макс був готовий вести її в новий, небезпечний світ. І вона відчувала, що вже не може просто так повернутись назад.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍