Читати книгу - "«сльози Гоґвортсу» частина 2, Настя Коваленко"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Теплого весняного дня Хоґвортс знову змінився: замок прикрасили живими квітами та срібно-золотими стрічками.
Велика Зала, де колись відбувалися бали й битви, сьогодні стала місцем радості.
Селестіна стояла перед великим дзеркалом у білій сукні, ніжній і легкій, мов хмаринка.
На шиї виблискувала тоненька срібна прикраса — подарунок Джеймса.
Її темне волосся м'якими хвилями спадало на плечі.
У двері тихо постукали.
Вона обернулася — на порозі стояв її батько.
Том Ріддл, колишній Волдеморт, виглядав інакше: в простому темно-сірому костюмі, з трохи суворим, але теплим поглядом.
Його очі — колись холодні й бездушні — тепер світилися гордістю.
— Ти неймовірна, доню, — сказав він хрипким голосом.
Селестіна усміхнулася і подала йому руку.
Музика заграла.
Усі обернулися.
І Волдеморт, тримаючи доньку під руку, повів її вузькою доріжкою між рядами.
Учні, професори, друзі й родина дивилися на них із трепетом.
Навіть Гаррі Поттер, сидячи поряд із Джинні, витер сльозу з куточка ока.
А на кінці проходу чекав Джеймс Поттер — у строгій чорній мантії, щасливий, мов ніколи.
Коли вони підійшли, Волдеморт обережно передав руку Селестіни Джеймсу.
На мить їхні погляди перетнулися.
Том Ріддл легенько кивнув йому, ніби кажучи:
«Бережи моє найдорожче».
Церемонія була чарівною.
Коли Джеймс і Селестіна обмінялися клятвами, магія навколо них спалахнула золотим сяйвом.
І коли вони поцілувалися, над Хоґвортсом розцвіли вогняні салюти, а всі присутні радісно аплодували.
Волдеморт стояв осторонь, усміхаючись крізь сльози — сльози, яких не проливав усе своє життя.
Бо тепер він знав: його місце — не серед битв і темряви, а серед любові й нових надій.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги ««сльози Гоґвортсу» частина 2, Настя Коваленко», після закриття браузера.
