Читати книгу - "ТaЄмнa СимфонІя, Yana Letta"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Ніч опустилась на Зелені Поля повільно, мов остання завіса після вистави. Повітря було густе й прохолодне, наче натягнута тиша перед першим акордом. У селі погасли майже всі вогні, лише місяць висів над дахами, освітлюючи доріжки молочно-білим світлом.
Андрій не міг більше залишатись у кімнаті. Його руки тремтіли від напруги, а серце билося ритмом, що не підкорявся жодному метроному. Він узяв скрипку й вийшов.
Дорогою до філармонії його кроки здавались надто гучними, навіть зрадливими. Але він ішов — не знаючи навіщо, не плануючи нічого, просто дозволяючи внутрішньому пориву вести себе туди, де знову почалася музика.
Філармонія зустріла його темрявою. Двері не були зачинені — Андрій тихо ввійшов, просуваючись через тьмяні тіні великого залу. Сцена перед ним виглядала, як вівтар, що чекає своєї молитви.
Він сів на край лавки, витягнув скрипку, притулив до плеча. Не думав про ноти. Не думав про форму. Просто грав.
Це була не п’єса. Не етюд. Це був плач. І сповідь. І тиха радість. Усе водночас. Мелодія текла, ніби сам вітер нашіптував йому напрямок. Він дозволяв інструменту говорити те, що не міг сказати словами. Відлуння бриніло по стінах, як далекі спогади, і щось всередині Андрія ніби зцілювалося.
Він не знав, скільки грав. Але коли зупинився, почув шелест.
Марта стояла в проході між рядами. У руках — футляр. Її очі — великі, зосереджені. Вона мовчала. І він — теж. Але коли він знову приклав скрипку до плеча і почав грати — вона, не чекаючи дозволу, вийшла на сцену, відкрила свій інструмент і приєдналась.
Їхні звуки злились — несхожі, різні, але щиро доповнюючі одне одного. Це була імпровізація, без жодного слова, без жодної домовленості. Вони дихали в одному ритмі, відчували одне одного через музику — як два птахи в небі, що летять поруч, не знаючи куди, але разом.
Коли вони зупинились, філармонія знову поринула в тишу. Довгу. Щасливу.
Марта не сказала нічого. Лише кивнула і вийшла. Її кроки майже не чулись. Як і її душа, що щойно заговорила голосно.
Андрій залишився сидіти, з інструментом на колінах, дивлячись на двері, крізь які вона зникла.
У ньому щось проросло.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «ТaЄмнa СимфонІя, Yana Letta», після закриття браузера.
