Читати книгу - "Забути, щоб згадати, Ольга Обська"

Розділ 51. Для чого потрібні прогулянки в Основний світ?

«Чому сьогодні така жорстока ніч?» Ця фраза з сумної композиції місцевої поп-діви ніяк не йшла в Олени з голови. Слова здавалися зловісним пророцтвом, яке збулося, не встигла Нічка закінчити спів. І найстрашніше — Олена відчувала, що безжальна хвороба Руаля була лише початком низки жахливих подій, які мали відбутися сьогодні вночі. Непереборна туга і передчуття біди стискали груди.

Найт помітив, як Олена нервує і дав їй заспокійливе. Але вона лише вдала, що прийняла ліки. Їй були вже добре знайомі ці льодяникові пігулки, від яких вирубаєшся на півслові. Але дозволити собі спати вона не могла. Олена була впевнена, що саме на сьогоднішню ніч Найт намітив подорож у земний світ, і вона мала простежити за принцом. По-перше, дізнається, нарешті, як він це робить, а по-друге, пригляне за ним. Так, про всяк випадок.

Вона вдала, що заснула, але тільки-но Найт вийшов, зіскочила з ліжка, прихопила ключ, знайдений у кишені медичного халата, і вислизнула з кімнати. Невеликий виступ у стіні, за яким вдалося причаїтися, дозволив їй з безпечної відстані спостерігати, як принц розставляє охорону біля її апартаментів, не здогадуючись, що там уже немає нікого.

Почекавши хвилин десять у своєму укритті, Олена далекими коридорами, минаючи варту, пробралася до кімнати Найта. Прислухалася. Тиша. Не дихаючи, навшпиньки зайшла всередину. Нікого. Що ж, схоже, чуття не підвело — принц у підвалі, збирається прогулятися в інший світ.

Йти похмурими коридорами підземелля самій без ліхтарика — не найкраща ідея, проте Олена була налаштована рішуче. Дороги вона не пам'ятала, але шалений викид адреналіну допомагав впоратися зі страхом, а інтуїція, що несподівано прокинулася, підказувала вірний напрямок. За кілька хвилин Олена вже стояла біля кімнати, де Найт зберігав свою колекцію.

В надії, що не сильно спізнилася і встигла до головного дійства, рішуче відчинила двері і зайшла всередину. У сховищі горіло тьмяне світло, але нікого не було видно. Запізнилася чи ні? Олена кинулася до невеликих дверей, що сховалися за стелажами. Потягнула ручку на себе — замкнено. Тепер головне, щоб здогад щодо ключа виявився вірним. Адже ключ знайшовся в кишені медичного халата. Чому халат віддали Олені та не попросили назад? Можливо тому, що господареві він уже не був потрібен — той загинув. Але якщо халат належав Осяяному Мею, який мав доступ до порталу, то чи не підійде ключ саме до тих дверей, біля яких Олена зараз стоїть?

Вона засунула його в замкову щілину. Є! Підійшов! Два клацання — і вона всередині. Картина, що відкрилася погляду Олени, змусила серце спочатку стиснутися в крихітну грудочку, а потім почати битися несамовито, розриватися в гарячковому ритмі. Ось воно, те, чого вона так боялася. Зловісні передчуття справдилися. Посеред невеликої кімнати стояв Найт, обплутаний диким шаленим полум'ям. Здавалося, суцільна стіна вогню накинулася на нього в пожадливому бажанні поглинути назавжди. Господи, чому принц не пручається? Адже можна спробувати вибігти з цього пекла — полум'я локалізоване на невеликій ділянці. Але, мабуть, Найт не може — вогонь позбавив його сил.

Олена з розгону налетіла на принца і виштовхнула за межі вогняної стіни. Полум'я охопило болем з ніг до голови, але серйозної шкоди завдати не встигло, бо за мить безвісти зникло.

Через секунду Олена зрозуміла, що збила Найта з ніг, і вони обоє лежать на підлозі. Точніше, принц на підлозі, а вона — на принці.

— Звідки ти взялася? — абсолютно цілий і неушкоджений Найт з докором глянув на Олену.

Ні, ну ви бачили таке? Він ще й невдоволений.

— Яка різниця, звідки? — підібгала губки Олена. — Краще подякуй, що врятувала тебе.

— Дякую, — в очах Найта промайнули іскри іронії.

— Що тут смішного? — знову з роздратуванням запитала Олена.

Господи! Як же вона перехвилювалася, коли побачила Найта у вогні. Щоправда, тепер їй стало зрозуміло, що полум'я було магічним і не могло завдати шкоди принцу. Але разом із почуттям полегшення, її охопив ще й гнів на того, хто змусив нервувати.

— Що смішного, Найте? — повторила Олена і з досади стукнула його кулачком у груди. — Я думала, що ти в небезпеці. Думала, можеш загинути. Боялася, що спізнилася. Що вже не встигну тебе врятувати.

На очах виступили сльози. І Олена знову вдарила принца кулачком у груди. Найт ніжно перехопив її руку.

— Ти справді йшла мене рятувати? — здивовано запитав він.

— Авжеж, — невдоволено буркнула вона, — тільки тепер шкодую про це.

Несподівано принц перекотив Олену через себе, опинився над нею зверху і вп'явся в губи жадібним поцілунком. Голова пішла обертом від урагану божевільних почуттів. Олена заплющила очі не в змозі протистояти эмоціям. Декілька солодких миттєвостей...

Але потім у мозок гвинтом вкрутилася неприємна думка — у Найта є кохана дівчина, і все, що зараз відбувається, абсолютно неправильно. Олена спробувала відштовхнути принца. Той спочатку лише посилив натиск, але раптом різко відсторонився.

Кілька секунд вони сиділи поруч мовчки. Принц заговорив першим:

— Я не вибачатимуся за поцілунок. Ти мені подобаєшся. Я давно цього хотів... завжди хочу, коли ти поруч... але розумію, що є тисячі причин, чому ми не можемо розпочати відносини...

— Ага, наприклад, твоя дівчина.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍