Читати книгу - "Серце Дракона, Вікторія Калінгер"

До зали Драган і Мира спустилися разом, тримаючи один одного міцно за руки. Точніше, це дівчина що є сили стискала руку чоловіка, тим самим намагаючись подолати свої переживання. А він її лише підтримував і давав зрозуміти, що буде поруч.

В залі і справді зібралося чимало людей. І якщо шість років тому всі присутні зневажливо дивилися на щасливе дівча. То сьогодні, в очах гостей дівчина бачила повагу та щиру радість. І це не могло не тішити. Тут були присутні лише ті, кого Мира добре знала. І коли дівчина вже потроху почала заспокоюватися, її погляд зустрівся із хтивими очима принца Ядера. Тавро вмить віддалося пекучим болем, а по спині пройшовся мороз.

- Я весь час буду поруч. Не бійся. – Тихо промовив Драган, помітивши, як дружина щосили стиснула його руку.

«Досить вже боятися» - Думала про себе дівчина. Глибоко вдихнувши, Мира взяла себе в руки і широко посміхнулася, чим неабияк вразила принца. Саме з такою посмішкою, рука об руку, Імператор і Імператриця сіли за свій стіл, що знаходився у центрі зали. Бенкет було оголошено відкритим.

В залі лунали веселі викрики. Голосно грали музики. І час від часу бажаючі вставали зі свого місця, промовляючи гучні тости на честь своєї Імператриці. Мира і гадки не мала, наскільки присутні ставилися до неї із повагою та відданістю. Виявляється, у Цитаделі її любили. І це по троху починало заспокоювати дівчину. Навіть, рідкі зустрічі поглядами з принцом Ядером, вже так не лякали Миру. Адже, поруч зі своїм чоловіком і всіма цими людьми вона почувала себе захищеною.

- Я хотів би підняти цей тост за нашу Імператрицю. – До слова долучився і староста Захарій. – Вже стільки років я живу у Цитаделі, та мені ще жодного разу не доводилося бачити таку розумну, чуйну і щиру правительку, як наші пані. Вона готова працювати на рівні зі всіма і завжди готова прийти будь-кому з нас на допомогу. Нехай Велика Богиня Матір береже Вас. За Імператрицю.

- За Імператрицю.

Всі гості підняли свої келихи і разом із старостою випили за здоров’я своєї молодої правительки.

- Вони тебе люблять. – Драган нахилився до Мири і тихо прошепотів їй на вухо.

А дівчина лиш ще більше зашарілася.

По серед святкування, принц Ядер десь зник. Мира навіть і не помітила, коли він встиг вийти із зали. Та як би там не було, це її безмежно радувало, адже тепер вона могла спокійно видихнути і нарешті насолодитися святом. Яке, між іншим, виявилося дуже веселим.

Після гучних тостів, люди почали виходити до центру зали, щоб пуститися у запальні танки. Мира, яка вперше в житті приймала в такому участь, також приєдналася до присутніх. Кружляючи у танку, дівчина весело сміялася. Її щоки вже давно були червоними, а серце калатало немов навіжене. Після групових танців, музиканти заграли веселу пісню, під яку потрібно було танцювати парами. Гості вмить розбилися по парах і Мира залишилася посеред зали сама. Дівчина вже хотіла піти геть, коли раптом біля неї опинився Драган.

- Як щодо танцю зі своїм чоловіком? – Він простягнув їй руку, і дівчина з посмішкою прийняла його запрошення.

- Я не знаю чи в мене вийде. – Ніяково промовила Мира. – Ще ніколи не танцювала так.

- Не бійся. Я тебе поведу.

Коли вступні акорди закінчилися, музиканти заграли основну частини і люди почали кружляти по залу у ритмічному танку. Спочатку, від хвилювання, Мира декілька разів наступила на ногу Драгану, тим самим збивши їх ритм.

- Пробач. – Ледь стримуючи сміх, говорила вона.

- Просто розслабся і дозволь мені тебе вести.

І Мира дослухалася до поради чоловіка. Відпустивши всі свої хвилювання, дівчина просто віддалася музиці та довірилася міцним рукам Імператора. І вони закружляли у танку.

Дивно, та Междемира могла сказати точно, що саме в цей момент вона чітко відчувала серцебиття свого чоловіка. Немов їхні серця у цю мить були одним єдиним. А ще дівчина відчула приємне тепло у своїх грудях. Воно наповнювало її з середини, даруючи відчуття захищеності та світлої любові.

Розбираючись у власних почуттях, Мира не одразу зрозуміла, що музика вже давно стихла, а натовп почав розходитися по своїх місцях.

- Миро, я….

- Мені потрібно не на довго до кімнати. – Дівчина із посмішкою поглянула на Драгана. А потім, поцілувавши його в губи, швидко покинула зала.

Чоловік, що лишився стояти сам посеред зали, спантеличено дивився на двері, за якими щойно зникла його дружина. «І що це щойно було?»

- Драгане. – Позаду почувся стурбований голос Трояна. – Тут дещо трапилося.

- Наскільки це важливо? – Імператор продовжував дивитися на двері.

- Це стосується наших гостей із Острова Вічних Вітрів і Мири.

Перевівши свій погляд на друга, Драган разом із ним також покинув залу. Залишивши гостей і далі розважатися.

- Що ти дізнався? – Драган зайшов до свого кабінету та сів у широке крісло.

- Після того, як ти попросив мене перевірити принца Ядера, я одразу ж вирішив зв’язатися із імператором Острова Вічних Вітрів. Так би мовити – перевірити, чому ж принц вирішив до нас завітати. Тому, ще декілька днів тому я відправив туди листа.