Читати книгу - "Інформатор"

його навіть госпіталізували на три дні. Біль у нирках скрутив Дегальдо за кілька годин після того, як він пробрався у авто Лейсі й пошкодив подушку безпеки та ремінь на пасажирському сидінні. Оскільки тепер він на якийсь час виходив зі гри, а діяти потрібно було негайно, Бонн наказав Хенку відвідати Клайда і розповісти йому план.

Звісно, Дельгадо жив у світі відеонагляду, тож ніколи не потрапив би в об’єктив камери Фрога. Та в будь-якому разі зараз його нирки були в порядку, тож він знову повернувся до справ. Він припаркував свій маленький червоний фургончик із написом «Дезінсекція від Бленна» на під’їзній алеї до невеличкого будинку в гольф-клубі, за вісім кілометрів на північ від затоки. Усі будівлі тут оточував паркан, але Дельгадо знав код. Будівництво тут вела компанія, зареєстрована на Багамах. А нею володіла компанія з Невіса. На чолі ж ланцюжка різних назв компаній стояв Ванн Дюбос. Власниця конкретно цього будинку була в залі суду, де вона проводила робочий час. Вона робила важливі записи для судді Макдовер, яка й запропонувала їй придбати будинок.

Дельгадо був одягнений у гарненьку уніформу: червону сорочку і такого ж кольору кепку; він тримав велику банку з рідиною для пульверизації, так наче збирався винищити усіх шкідників на узбережжі Флориди. Чоловік спочатку натиснув дзвінок, хоча й знав, що вдома нікого немає. Почекавши трохи, майстерно попрацював тонкою викруткою в замку й повернув ручку. Навряд чи він відчинив би ці двері швидше, маючи справжній ключ. Дельгадо зачинив їх за собою і прислухався, чи, бува, не спрацювала сигналізація. Вона таки спрацювала. Через тридцять секунд все може полетіти під три чорти. Він підійшов до панелі за дверима і обережно ввів код із п’яти цифр, який роздобув у охоронній компанії. Затамував подих, і настала цілковита тиша. Якби код не спрацював, довелося б забиратися звідси.

Дельгадо одягнув пару тугих гумових рукавичок і перевірив, чи точно зачинені вхідні двері та чорний вхід. Тепер можна було не поспішати. У будинку дві спальні. Більшу, напевно, використовувала власниця; у меншій стояло дешеве двоярусне ліжко. Дельгадо знав, що жінка жила сама. Їй було сорок три роки, розлучена і без дітей. Він переглянув два ящики у комоді й не знайшов нічого, крім одягу. Нічого цікавого не було і в шафі та обох ванних кімнатах. У маленькому домашньому офісі, де панував повний безлад, знайшлися комп’ютер і принтер, що стояв на невисокій шафці з документами. Повільно, методично Дельгадо переглянув кожну полицю, кожну папку, кожен аркуш паперу.

У її будинку був чоловік! Джо Елен Хупер глянула на свій iPhone. Додаток із домашньої безпеки попередив її, що сигналізацію відключили о 9:44, тобто дві хвилини тому. Вона зайшла у програму і побачила відео. Прихована камера зняла його, коли він прямував до кімнати. Чоловік, білий, близько сорока років, одягнений у недолугу червону сорочку та кепку, вдає із себе якогось працівника. Камера, прихована у вентиляторі над ліжком, зняла, як він зайшов до спальні й почав обережно переглядати вміст її шафи. Він усе обмацав.

Джо Елен гірко зітхнула, намагаючись зберігати спокій. Вона сиділа зовсім близько біля судді Макдовер, у головному судовому залі в Стерлінгу, чекаючи, поки група схвильованих адвокатів, які стовбичили біля лави присяжних, закінчать обговорення. На щастя, присяжних не було; її честь сама розглядала цю справу.

Перед Джо Елен був стенотайп на штативі. На столі блокнот, якісь папери та її iPhone, на який вона намагалася поглядати мимохідь, щоб не видати хвилювання. Тривога! У її будинку був чоловік, який повільно переглядав її білизну. Ось він зачиняє одну шухляду в комоді й переходить до другої.

Адвокат заговорив, і Джо Елен почала друкувати. Це було паскудне слухання у незначній справі, тож якщо вона і пропустить якесь слово, завжди можна послухати аудіозапис. Голова йшла обертом, жінка була налякана, але уважно дивилася на адвоката, фокусуючись на його губах і намагаючись сконцентруватися. Спеціальний додаток запише відео з усіх чотирьох камер, прихованих у будинку, тож вона нічого не пропустить і зможе переглянути відео під час ланчу.

Спокійно, розслабся, обличчя має бути байдужим, ти ж записуєш їхню юридичну балаканину, двісті слів на хвилину. Після восьми років бездоганної роботи у судді вона могла робити це із заплющеними очима. Заснути, ось із чим тепер у неї буде проблема.

Важлива мить настала. Минулого тижня її честь розкрила свої карти завдяки різким змінам настрою. Жінка ніколи не була білою і пухнастою, але завжди поводилася доброзичливо та професійно, тож вони із Джо Елен насолоджувалися товариством одна одної і часто пліткували, сміялися із випадків, що сталися у залі суду. Жінки не були близькими подругами, бо Клаудія завжди трималася осторонь від звичайних людських стосунків. Усю свою увагу вона приділяла виключно Філліс Тебен, яку Джо Елен знала лише завдяки її репутації.

Від того дня, коли прибули слідчі з РСП і передали скаргу, Клаудія була сама не своя. Вона стала різкою, заглибленою в думки, так наче її щось непокоїло та відволікало. Зазвичай суддя тримала свої емоції під контролем і не піддавалася зміні настрою. Хоча останнім часом, особливо останніх кілька днів, вона була небагатослівною і різкою із Джо Елен та навіть намагалася її уникати, але водночас приховувала свої почуття під фальшивою посмішкою, приправленою похвалою. Впродовж восьми років майже кожен робочий день жінки проводили в одній кімнаті. Тож тепер Джо Елен відчула: щось змінилося.

Що ж там із сигналізацією? Це була нова система з моніторами на кожному вікні та дверях, яку інсталював Кулі два місяці тому. Якщо той хлопець у червоній сорочці та кепці обійшов її, це означає, що він професіонал.

Коротка перерва, адвокат заходився шукати аркуш паперу, а Джо Елен поглянула на телефон. Зловмисник був майже непомітний, він стояв біля шафи, копирсаючись у її гардеробі. Чи варто зараз викликати поліцію і спіймати цього хлопця? Може, зателефонувати у службу сусідського нагляду? Ні, дзвінки залишають слід, а в останні дні й так