Читати книгу - "Списоносці"

о третій зустрінемось у холі. Пообідаємо разом, викуримо по гаванській сигарі і обміркуємо майбутні справи — Він люб'язно всміхнувся до мене і пішов.

Не знаю, скільки простояв я, приголомшений, біля вікна. Все це здавалось мені сном. Я дивився і нічого не бачив, світ розпливався перед моїми очима: і кущі, і дерева, і мур, і невеличке село за ним — усе це втратило форми, закружляло в барвистому танку, викликаючи в душі лоскотне почуття щастя. Я врятувався. Ніщо мені не загрожує!

Та згодом похмурі думки знову важким тягарем лягли на душу. Як там Магда? Як Жолт, Вероніка, Титус, Немештабокі та інші? Що з ними? Може, їх уже немає в живих? Немештабокі погодився пробратися в оточену столицю. Чи пощастило йому? А втім, я зараз нічим їм не міг допомогти.

Я викупався, опорядився і, прилігши на диван, почав замислено оглядати стелю, ніби шукаючи там відповіді на те, що чекає мене в майбутньому. Але навколо все мовчало. Мене оточувала гнітюча тиша.

Після обіду ми з Пайпом зайшли в кімнату для куріння. Я докладно розповів йому про події останніх місяців. Англієць не перебивав мене, але по його очах видно було, що він не пропускає жодного слова. Коли я закінчив розповідь, ми довго мовчали. Крізь відчинені вікна линули пахощі квітів, з села протяжно доносився церковний дзвін.

— Дорогий полковнику, на жаль, мені завтра треба їхати, — промовив Пайп, — Але, очевидно, раз чи двічі на тиждень я навідуватимуся до вас. У будинку і в парку почувайте себе як дома. Словом, проводьте час так, як хочете. Але за межі садиби можете вийти тільки в супроводі капітана Смідлі. Він приїде сьогодні ввечері, і я вас з ним познайомлю. Якщо вам захочеться піти в сусіднє село або вийти на прогулянку чи повудити рибку — зверніться до нього. Платню ви одержуватимете. Якщо бажаєте, відкриємо на ваше ім'я рахунок у банку. Добре відпочивайте і, коли відчуєте, що ваш організм і настрій у доброму стані, беріться до роботи.

— А що мені належить робити? — спитав я зацікавлено.

— Зараз скажу. Обміркуйте все спокійно і розсудливо. Не кваптесь. Робота не втече. Передусім докладно опишіть діяльність організації «Списоносці». Було б непогано для наочності виготовити схему організаційної структури цього руху.

— Неодмінно зроблю…

— Потім накреслите карту дій, зазначивши на ній де, в яких місцевостях працюють ваші агенти.

— Гаразд.

— На кожного з них напишіть розгорнуту характеристику, — вів далі Пайп. — Нарешті, потрібно скласти доповідну про те, які ще таємні організації, крім «Списоносців», працюють, за вашими відомостями, в Угорщині.

— Розумію…

— Коли з цим впораєтесь, відпочиньте кілька днів і беріться за інше завдання.

— А саме?

— Зробите список осіб, що були активними членами якоїсь таємної угорської служби: контррозвідки, розвідувального відділення, жандармських слідчих органів, політичного сектору поліції або нелегальної організації на зразок вашої. Докладно охарактеризуйте кожну особу.

— Але з цією роботою я не впораюсь і за рік, — посміхнувся я.

— В такому разі працюватимете два роки, любий полковнику, — перебив мене Пайп. — Але це ще не все. Складете також список осіб, які мали зв'язок із згаданими органами. Коли й з цим покінчите, візьметесь по черзі за тих політичних діячів і. офіцерів, які, на вашу думку, підходять для патріотичної роботи. Однак, характеризуючи цю категорію людей, обов'язково треба врахувати всі можливості їх компрометації.

— Будь ласка, поясніть це докладніше, — зауважив я.

Пайп осміхнувся.

— Частина угорських офіцерів та політичних діячів, — сказав він, наморщивши чоло, — запропонують свої послуги комуністам. Треба зібрати про них компрометуючі матеріали, щоб при нагоді використати їх.

— Розумію, — розреготався я. — Думаю, саме цю роботу я зроблю найкраще.

— Нарешті, — промовив Пайп, — потрібно виготовити так звані типові списки і типові пропозиції. Мета цієї роботи для вас, мабуть, ясна. Ми повинні знати людей, які добровільно погодяться боротись проти комуністів, а також яких можна примусити це зробити. Дасте нам пропозиції щодо перспектив розвідувальної роботи в Угорщині за нових обставин.

— Я замислився.

— Дорогий пане полковник! — озвався я після тривалого роздумування. — Все-таки мені хотілося б знати, за який приблизно час треба все це зробити.

— Не встановлюватимемо строків. Але знайте, що кожен день, заощаджений в процесі вашої роботи, буде для нас виграшем.

Вранці наступного дня Пайп поїхав, а я залишився в цьому чарівному замку до весни сорок сьомого року. Над завданням я просидів два довгі роки. В цей час мені минув уже шістдесят перший рік, але почував я себе ще міцним. Мозок мій працював теж бездоганно.

А тим часом з Угорщини до мене систематично надходила інформація. Втішало вже те, що мої близькі були живі-здорові. Титус виступав у ролі керівника однієї буржуазної партії. Я всміхався, читаючи його гучні виступи, бо тільки мені було відомо, що він дотримується тактики «залишитися на поверхні». Титус мав добрі стосунки з лівими партіями, але й праві його шанували. Це був тверезий політичний діяч, що рахується з фактами. Але я добре знав, — та це згодом і підтвердилось, — що Титус, прикриваючись личиною політичного діяча, старанно проводить свою «другу лінію». Магда завдяки Титусу та «заслугам» Жолта як «учасника» руху опору одержувала пенсію, бо за офіціальними документами мене було проголошено зниклим без вісті. Жолт, вміло використавши доброзичливість міністра оборони, члена партії дрібних хазяїв[25], як «антифашист» до весни 1947 року служив у новій армії, а потім його демобілізували.

Ну, а Вероніка? Про неї лишилися тільки спогади. Я вже не відчув скорботи, коли довідався, що вона стала дружиною Габора Шулька. Але саме одруження мене дуже цікавило, бо я догадувався, що за ним криється якась таємниця. Про Шулька багато писала комуністична преса. Він став керівною людиною, уславленим героєм. Вероніка покинула банк і влаштувалась на роботу в Спілці демократичних жінок Угорщини.

Про все це я довідався тільки тоді, коли полковник Пайп, нарешті, задовольнив моє прохання