Читати книгу - "Анексія: Острів Крим"

зламаній пошті та власних даних, стверджує, що технічними роботами з організації референдуму спільно з АП займалося PR-агентство „Таємний радник“».

Засновник «Таємного радника» Лєонід Лєвін з 2011 року був депутатом Держдуми від фракції «Справедливая Россия». Депутат райради Залізничного району Сімферополя Леонід Лебедєв, чиї пропозиції щодо створення мобільних агітаційних бригад вартістю півтори тисячі гривень на добу, також є в згаданому листуванні — він готував ці пропозиції для центрального штабу референдуму в Сімферополі. Але як вони потрапили в листування московських піарників, Лебедєв не знає. Крім цих організаторів референдуму, фігурує прізвище ще одного політтехнолога — Алєксєя Криміна. Саме Кримін, судячи з тексту повідомлень, їздив до Сімферополя й Севастополя як «наглядач», проводив у містах соціологічні фокус-групи. На питання, чи бував Кримін особисто в останні місяці в Криму, він туманно відповів: «Не пам’ятаю, може, й був».

Із викладених «Анонімним інтернаціоналом» матеріалів під назвою «Звіт по проекту „Весна“, 6–18 березня 2014 року», за оцінкою Slon.ru, основними напрямками кремлівської команди при підготовці кримського референдуму стали такі:

• друк по 500 тисяч агітаційно-пропагандистських матеріалів (на сленгу політтехнологів — АПМ) — розтяжки, банери, листівки, стікери тощо;

• загальний ідеологічний супровід газети «Крым-24», створеної спеціально для референдуму, загальний обсяг кожного випуску до 500 тисяч примірників;

• загальний контроль виготовлення відео- і аудіоматеріалів, що виходять в ефір, 23 радіо- та 23 телеролики із закликами брати участь у референдумі. Була написана й запущена в ротацію на YouTube пісня про референдум, записаний трек «Крым. Весна. Россия»;

• створення єдиного порталу referendum2014.org.ua, пізніше на домені referendum2014.ru, — для розміщення на ньому та на каналі YouTube більше 2500 знятих і змонтованих роликів;

• організована робота 50 «незалежних спостерігачів», які активно просували хештеги #Референдум і # Крым;

• координація масового вивішування російських прапорів на балконах житлових будинків;

• намальований і запущений сайт zapobedu.com, на якому за аналогією до «Доброї машини правди» Алєксєя Навального кримчанам пропонувалося самостійно друкувати та розклеювати агітаційні листівки (порівняння цін на паливо в Росії й Україні, освіти, медицини тощо);

• розроблені й успішно реалізовані сценарії суспільно-політичних заходів, мітингів-концертів та оформлення сцени в Сімферополі.

Усі опитані нами кримські журналісти в один голос твердили, що ці політтехнологи були пов’язані з головою путінської адміністрації Владіславом Сурковим. Їхня присутність навіть особливо не приховувалась, адже вони мали завдання підготувати референдум. Кримські експерти та журналісти звертали особливу увагу на появу великої кількості агітаційної продукції з російською державною символікою, з готовими гаслами. Причому всі наші співрозмовники з Криму абсолютно переконані, що надрукувати її в такій кількості консультанти з оточення Володимира Константинова та Сергія Аксьонова просто не могли. За її розробкою й утіленням, поза сумнівом, стояли ті самі найняті Сурковим московські політтехнологи. У цій агітаційній масі активно протиставлявся, з одного боку, Крим часів України та його майбутнє — «бандерівський Крим», яким він міг би стати, якби не «Кримська весна», і, з другого боку, «звільнений Крим» — яким він буде після приходу «зелених чоловічків».

Дмитро Білоцерковець так згадує використані окупантами в Криму політичні технології: «Тут є чіткий зв’язок, це почало клеїтись [проросійська агітація. — Прим. ред.], перша дата референдуму, коли ВРУ це об’явила. Це ще було до того, коли вони не були готові, це підтверджує мої слова, тому що вони міняли три рази дату та зміст референдуму. Перше вони зробили, як на „дурачка“, а спробуємо так, яка буде реакція Києва, — а ніяка, і Заходу теж — значить, ми зробимо ще жорсткіше. Тобто план у них був мінімум — зробити те-то, середнє — хотіли б, а максимум — те-то. Вони закручували гайки поступово. Перша дата референдуму, ще коли вони говорили, що ми вернемось до Конституції 1992 року, нікого ще не було з піарників. До другої дати, напевне, це було в районі 3 березня, коли вони другий раз зібрались у ВРК, тоді різко приїхав у Севастополь, на жаль, зараз не скажу прізвище — конкретна людина приїхала, я тоді його знаходив у соцмережах, знаходив його посади, на жаль, не пам’ятаю, але він був держслужбовцем російським. Він приїхав у Севастополь, конкретно відповідав за проведення референдуму в Севастополі. У Сімферополі була своя людина. Це людина, яка мала свою штаб-квартиру, перебувала безпосередньо в штабі Чорноморського флоту й звідти вела всю політичну агітацію. Роздруковували всю агітацію в редакції Чорноморського флоту на їхньому друкарському станку. Захоплювали бігборди силою, тобто рекламники навіть не знали, що на їхніх площах клеять. Це все була спроба рейдерства тактичного. І лінійка в них була дуже кострубата, не гарна. Вони працювали на ходу. Вони брали вночі й малювали щось кострубато, ми навіть самі з цього сміялись, тому що нічого нормального не було. Крім цього, потрібно відмітити, наскільки був гігантський непрофесіоналізм. Вони не були готові політично. Під час референдуму, і я про це публікував на УП, вони банально малювали ліві бюлетені на вулицях. І ми неодноразово це в Севастополі знімали. Це був рекорд, адже на виносній урні проголосували стільки людей, скільки проголосували людей на дільницях, з їхньої інформації».

Верховна Рада України ухвалила звернення Верховної Ради до ООН із закликом негайно розглянути ситуацію, що відбувається у Криму: «Останнім часом, незважаючи на стриманість і помірність дій органів державної влади України та її Збройних Сил, усі спроби мирного розв’язання конфлікту, ситуація на території Автономної Республіки Крим різко погіршується внаслідок активізації дій з боку Збройних Сил і Чорноморського флоту Російської Федерації. Фактично мова йде про неспровокований акт агресії проти України з боку Російської Федерації та її спроби анексувати частину території суверенної держави. Ураховуючи це, Україна як держава-засновник ООН, спираючись на положення пункту 1 статті 1, пунктів 3, 4 статті 2 Статуту ООН, закликає Організацію Об’єднаних Націй відповідно до пункту 2 статті 11 негайно розглянути ситуацію, що склалася в Автономній Республіці Крим, у зв’язку з грубими щодо України порушеннями Російською Федерацією основоположних принципів міжнародного права, закріплених Статутом ООН»585.

Чимало спостерігачів також повідомляли про розгортання навколо українських військових частин спеціальних підрозділів технічної боротьби російських спецслужб. Очевидно, завданням таких підрозділів було заглушування мобільного зв’язку — єдиного способу тримати контакт із материковою Україною. За кілька тижнів до того майже весь стаціонарний і