Читати книгу - "Покоївка з привілеями, Софі Бріджертон"

Інша ж половина просто нестерпно воліла знов привернути босову увагу, отримати хоч легенький доторк, роздражнити його, роздраконити, змусити зняти цю маску зарозумілої принциповості.

І щоб не схилятись до жодної, я втискалась в сидіння й рахувала нічні крамнички, поки ми мчали до будинку Джованні.

Лише опинившись у спальні, я нарешті відкрила рота й найсухішим тоном з можливих попросила Тоні виділити мені футболку для сну, бо про піжаму Сильвія не подбала. За ліпших обставин я б спала голою, дідько, я б повернулась в кімнату вже без частини одягу й зараз якраз гарячково скидала з себе його рештки. Ну чого ти така капосна дупа, Тоні Соретті, га?!

Нам цієї ночі ліжко ділити, а він холодніший за айсберг, що втопив бісів «Титанік». Він! Неймовірно!

Ми роздягалися, розвернувшись одне до одного спинами як подружжя, що вже років зо триста у шлюбі, й залізли під ковдру.

Вочевидь дехто чекав від мене першого кроку, як я від нього — вибачень. І нас обох спіткає розчарування. Але ж я могла трохи його спровокувати… Оце мені добре вдається, чи не так?

— Шкода, що ми не в пентхаусі, — зітхнула я, розгладжуючи долонями брижі на підковдрі. — Інакше я б дуже ретельно обміркувала почуте у себе в кімнаті.

Я намагалась, щоб голос мій здавався незворушним й не тремтів. Але ж… Але… Що як бос не вловить мій натяк?

— І про що б ти міркувала? — спитав він, схоже, за звичкою й з ввічливості.

— Ну, про все потроху. Про все, що я дізналася й відчула.
— Не знущайся, piccina, — пробуркотів Тоні, відкладаючи телефона.

— Хіба схоже, що я знущаюся? — сподіваюсь, я досить непогано зобразила здивування.

— То зроби це, — карі очі нарешті увіп’ялись в мене і я заволоділа його увагою.

— Зробити що?
— Обміркуй усе. Якнайретельніше. О до дідька усе! Торкнися себе тут і зараз, — наказуючи, зірвався він.

Так, натяк знайшов свого отримувача.

Я трохи посовалася під ковдрою, демонструючи зніяковіння.

— Ні. Я не… Я, мабуть, не зможу при тобі.
— Не зможеш? Чи насправді не хочеш й лише дражнишся? — форкнув він.

Я вдивлялася в вічі, що прикипілі до мене, й намагалася прочитати, намагалася передбачити, що Тоні робитиме далі й чи робитиме взагалі. Ще до передзаручин я була певна, що знаю його найліпше за всіх, бо ми живемо разом… І все одно я не зразу й не завжди вловлювала його настрої, витівки й задуми.

— Не твоя справа.

— Невже ти мене соромишся? — моя відмовка виявилася тим самим гачком, що остаточно підчепив його — Соретті перекотився на бік й, поклавши голову на долоню, вже не скоса, а прямо споглядав на мене. — Любонько, я бачив твої принади ще до того, як спробував тебе на смак.

Так, дещо я не врахувала — його зіпсований язик без кісток, здатний продукувати бруднощі в будь-який момент.

Я й досі не опанувала цього мистецтва, щоб змагатись із ним на рівних.

— Нічого ти там не бачив, — обурилась я. Нібито. — Лише додумував, користуючись своїм багатенним досвідом позаштатного мангеттенського гінеколога.

— А от і ні, — заперечив бос. — Твою б я впізнав навіть серед сотні інших. Навіть із заплющеними очима. Хочеш дізнатись, чому?

Пал одночасно вдарив по щоках й між ніг, і я нервово затиснула ковдру у кулаки.

— Та не дуже.

Хіба це колись спиняло Соретті? Втім я ж цього й добивалася, чи не так?

— Ти пахнеш там, унизу, як найсолодший гріх, — понизивши голос, промуркотів він. — А тепер торкнися себе нарешті, ти ж заради цього затіяла все. Або…

— Або це зробиш ти? — виклично поцікавилась я.

Від його запопадливого порочного погляду шкірою розійшлися сироти. Схоже, я виграла, та чи ладна я витримати зустріч з тим хижаком, якого тільки що викликала на двобій?

Тоні загарчав й відкинув ковдру. Я навіть не встигла зойкнути, не те що вловити, як він це зробив, коли він вхопив мене за щиколотки й розвернув до себе.

І вже за мить міжніжжям прокотився його пекельно-гарячий віддих.

— Що це в нас таке новеньке, невідоме й тендітне? — проспівав бос, помітивши, що на мені спіднє не з придбаної ним уніформі, і це, схоже, розпалило його сильніше. Пальцями немов звір пазурами роздираючи мереживо, він швидко дістався мого їства. — І чого ти мовчала, Бессі? Могла б дражнитися ліпше, могла б спокушати мене увесь вечір, а втратила таку нагоду. Тебе ще вчити і вчити.

— Хвилиночку! — набурмосилась я. — А з яких пір це перетворилося на навч… Тоні, щоб тобі грець! — й одразу захлинулася стогоном, коли отримала те, чого так відчайдушно прагнула, — він припав до моєї плоті з глибоким відвертим вітальним поцілунком. Верткий язик, ковзнувши в мене, розплавив думки вщент збудженням, що блискавкою прошило тіло.

Я відчайдушно намагалася триматись, не просити, не благати, зберегти хоч дещицю самоповаги — нехай я й сама напросилася на секс, — але Соретті було добре відомо, як витиснути з мене схлипи й скрики.

Увійшовши в мене пальцями, Тоні, не припиняючи рухати рукою, розсував їх або згинав, зачіпаючи якісь надчуттєві точки, через що я починала корчитися, геть втрачаючи контроль й над тілом, й над розумом. А кінчиком язика він невпинно обробляв ягідку клітора, змащуючи мене моїм медом й своєю слиною, лоскотав й ледь чутно торкався, іноді трішки прикушував його зубами або стискав вустами, й усе моє тіло, кожну його клітинку роздирало на шмаття імпульсами насолоди.

Але за мить до оргазму, коли мої внутрішні м’язи почали вібрувати навколо його пальців, коли вже мої пальці на ногах підігнулися, а спина випнулася так, що ледве не хрускотів хребет, коли під повіками потроху спалахували яскраві різнобарвні зорі… бісів Соретті зупинився.

І от тепер я й справді була ладна закричати щосили від болісного голоду й пустки, що розверзлася між ніг без розрядки, без пестощів, без пальців, котрі він вийняв з мене.

Й відійняв обличчя, дихаючи так само важко й уривчасто як я. Його вуста блищали, й Тоні безсоромно облизував їх, ніби на них залишилася цукрова глазур від якогось десерту, і він бажав насолодитися нею до останньої краплі.