Читати книгу - "Ліїн із роду со-Ялата. Спадкоємці, Тетяна Гуркало"

— Я не збирався цього робити, — сказав Ромул.

— От і добре.

Ромул на мить зупинився, озирнувся, подумки пообіцяв матері ще прийти, тільки без докучливого ​​привида, і рішуче пішов уперед.

Полегшувати життя невідомій раді він не збирався, тому пішов не до своїх кімнат і навіть не до зали прийому скаржників, перед дверима якого хтось сидів, не вірячи, що сьогодні імператор скарги не слухає. Ромул пішов у бібліотеку. Не у родову, куди сторонніх не пускали, а до загальної. Попросив у бібліотекаря якусь книгу про морські битви, відправив одного із вартових на пошуки служниці, яка принесе чай, і сів читати за стіл у дальньому кутку.