Читати книгу - "Дівчина, що гралася з вогнем"

її квартири на Лундаґатан. Крім того, від його будинку можна було дійти пішки до синагоги на Санкт-Паульсґатан. І в суботу він обійшов усі ці місця.

На початку прогулянки його супроводжувала його дружина фру Аґнес. Вони були одружені вже двадцять три роки, і всі ці роки він був їй вірний і жодного разу її не зрадив.

Вони трохи побули в синагозі і поговорили з рабином. Бубланськи був з польських євреїв, а сім’я його дружини — вірніше, та її частина, яка пережила Освенцим, — походила з Угорщини.

Після синагоги вони розійшлися в різні боки: Аґнес збиралася піти до крамниці, а її чоловік хотів ще прогулятися. Він відчував потребу побути наодинці, щоб гарненько поміркувати над складним розслідуванням. Ретельно обдумавши всі дії, проведені починаючи з Великого четверга, коли справа лягла на його стіл, він ніде не знайшов значних упущень.

Помилкою було, що він не послав кого-небудь відразу по свіжих слідах оглянути робочий стіл Даґа Свенссона в редакції «Міленіуму». Хто знає, що встиг забрати звідти Мікаель Блумквіст до того, як у нього дійшли до цього руки і він особисто перевірив стіл.

Другою промашкою було те, що слідство не дізналося про придбання Лісбет Саландер автомобіля. Проте Єркер Хольмберґ доповів, що в машині не виявлено нічого цікавого. Крім недогляду з автомобілем, уся робота слідства була проведена якнайретельніше.

На Цинкенсдамме він зупинився перед одним з кіосків і задумався, дивлячись на заголовки на першій сторінці якоїсь газети. Паспортна фотографія Лісбет Саландер була поміщена там у верхньому кутку, основна увага тепер приділялася вже іншим новинам. Заголовок говорив:

ПОЛІЦІЯ ВИЯВИЛА ЛІГУ САТАНІСТІВ,

ЩО СКЛАДАЄТЬСЯ З ЛЕСБІЯНОК

Він купив цю газету і перегорнув до тієї сторінки, де була велика фотографія п’яти дівчат вісімнадцяти-дев’ятнадцяти років, одягнених у все чорне, в шкіряних куртках із заклепками, драних джинсах й обтислих майках. Одна з дівчат махала прапорцем з пентаграмою, друга підняла кулак, виставивши вгору вказівний палець і мізинець. Він прочитав підпис під знімком: «Лісбет Саландер зналася з групою death-metal, що виступала в невеликих клубах. У 1996 році ця група оспівувала Церкву Сатани і випустила хіт на мелодію „Etiquette of Evil“».[62]

Назва «Персти диявола» в газеті не згадувалася, а обличчя були закриті. Проте люди, знайомі з членами цієї рок-групи, напевно легко могли впізнати дівчат.

Наступний розворот був присвячений Міріам Ву, і як ілюстрація на ньому була фотографія, зроблена на одному шоу на Бернсі, в якому вона брала участь. На знімку, вигляд знизу, вона була показана голою до пояса з російським офіцерським кашкетом на голові. Так само як на фотографії дівчат, її очі були закриті чорним прямокутником. Підпис повідомляв, що їй тридцять один рік.

Подружка Лісбет Саландер писала про лесбіянський БДСМ-секс.[63]

«Ця жінка тридцяти одного року від народження добре відома в стокгольмських барах. Вона не робила таємниці з того, що її цікавлять жінки і що вона віддає перевагу домінуючій ролі в парі».

Репортер навіть розшукав дівчину на ім’я Сара, за якою, за її словами, намагалася упадати ця жінка. Дівчина сказала, що її бойфренд був обурений цими домаганнями. У статті стверджувалося, що в цьому випадку йшлося про таємний, і елітарний феміністський різновид маргінальної частини гей-руху, яка також проводить свій «bondage workshop»[64] у гей-параді. У всьому іншому зміст статті зводився до обігравання цитати з тексту шестирічної давнини, що належав Міріам Ву і мав, очевидно, провокуючий характер, який репортер відкопав у якомусь феміністському журналі. Бубланськи переглянув текст, після чого викинув газету в урну.

Потім він почав думати про Ханса Фасте і Соню Мудіґ. Це двоє компетентних слідчих, але через Фасте весь час виникали проблеми. Він нервував людей. Бубланськи розумів, що з ним потрібно поговорити, але він не йняв віри, що витік інформації відбувався з вини Ханса.

Підвівши погляд, Бубланськи побачив, що стоїть на Лундаґатан перед будинком Лісбет Саландер. У нього не було заздалегідь обдуманого плану навідатися в це місце. Але він просто ніяк не міг зрозуміти, що вона за одна.

Дійшовши до сходів, що вели на горішню частину Лундаґатан, він зупинився і надовго задумався, згадуючи розказану Мікаелем Блумквістом історію про напад на Саландер. Ця розповідь теж нічого не дала для слідства. Після нападу не з’явилося заяви до поліції, імена нападників не були відомі. Блумквіст не міг дати навіть бодай приблизного опису того, як вони виглядали, стверджував, що не розгледів номера фургона, який потім зник з місця події.

Це в тому разі, якщо напад справді був!

Іншими словами, ще один глухий кут.

Бубланськи поглянув униз, на винно-червону «Хонду», яка весь цей час спокійно простояла на місці. І раптом, де не взявся, з’явився Мікаель Блумквіст. Він ішов прямісінько до під’їзду.

Міріам Ву прокинулася в чужій кімнаті. Було пізно, вже настав день. Вона виплуталася з простирадла, сіла на ліжку і роззирнулася.

Несподіваною увагою ЗМІ вона скористалася як приводом до того, щоб зателефонувати подрузі і попроситися до неї переночувати. Але вона зізнавалася собі, що цей вчинок у той же час був утечею: вона злякалася, як би до неї несподівано не прийшла Лісбет Саландер.

Допит у поліції і писанина, що з’явилася про неї в газетах, подіяли на неї сильніше, ніж вона думала. Незважаючи на прийняте рішення зачекати з остаточними висновками, поки Лісбет не пояснить їй усе, Міріам починала підозрювати, що її подруга винна.

Вона перевела погляд на ліжко, де лежала Вікторія Вікторссон тридцяти семи років, що мала прізвисько Дубль-Be, — вона лежала на спині і щось бурмотіла уві сні. Вікторія була стовідсотковою лесбіянкою. Міріам Ву тихенько пройшла у ванну і стала під душ. Потім вийшла на вулицю і купила хліба на сніданок. Тут, у крамничці при кафе «Кориця» на Веркстадсґатан, вона мимохіть поглянула на виставлені газети, а після того прожогом кинулася назад у квартиру Дубль-Ве.

Мікаель Блумквіст спокійно пройшов повз винно-червону «Хонду» до під’їзду, в якому жила Лісбет Саландер, набрав код і зник за дверима. Пробувши там дві хвилини, він знову вийшов на вулицю. Нікого не застав? З нерішучим виразом Блумквіст обвів поглядом вулицю. Бубланськи задумливо спостерігав за його діями.

Інспектора Бубланськи турбувала думка про те, що коли Блумквіст збрехав про напад на вулиці Лундаґатан, він, швидше за все, веде якусь гру. А це в гіршому разі могло означати, що він якось був причетний до вбивства. Але якщо він сказав правду — а поки що в інспектора