Читати книгу - "Мед для Ворона, Селена Рейні"

162
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 103 104 105 ... 115
Перейти на сторінку:

– Вийшло б, – Денис усміхнувся і швидко торкнувся до її губ. – І навіть дуже добре. Але я не про це. Покажи мені свою спинку.

– Денисе…

– Нам це потрібно. Мені потрібно, щоб ти беззаперечно довіряла мені. А тобі варто усвідомити, що немає факторів, які мене змусять перестати тебе кохати. Ні фізичних, ні емоційних.

Дівчина неохоче кивнула. Підвелася з дивана. Денис залишився сидіти. Повернута до нього спиною, вона повільно сягнула з себе нічну сорочку, залишившись лише в бавовняних трусиках з мереживом по боках.

Його так захопила її фігура, що він навіть не відразу згадав про те, що повинен дивитися на пляму.

– І? – нервово запитала Софія.

Чоловік перевів очі на місце нижче лопаток. На шкірі й справді було велика родима пляма. Червона, з нерівними, ніби рваними краями.

– Вона була темніша. Мені вдалося дещо висвітлити її лазером, – прокоментувала.

Він це бачив. В одних місцях колір був насичений, як хороше вино, а в інших світліший, як солодкий зефір. Через це здавалося, що пляма має нерівну текстуру.

– Не можу повірити…, – нарешті промовив.

– Я знаю, що вона жахлива. Я говорила…

Дівчина спробувала натягнути сорочку, яку досі тримала в руках. Але Денис перехопив її руки у зап’ястках і опустив.

– Не можу повірити, що через цю дрібничку ти не дозволяла мені роздягнути тебе.

Впав на коліна поряд з дівчиною. Провів язиком по хребцях. Обпалив губами контури плями. Запхав великі пальці під гумку трусиків по боках і з задоволенням погладив ніжну шкіру. На ноги не встав, а зійшов доріжкою з поцілунків доверху. Софія сама потягнулася до нього, втиснувшись спиною йому в груди. Поклала голову йому на плече і тикнулася носом у шию.

Його руки поповзли догори. Нарешті Денис провів долонями по голих боках дівчини: від стегон до грудей. Обхопив долонями манливі півкулі. Коли він затиснув між пальцями соски, Софія спершу видихнула від насолоди, а тоді поцілувала його біля вуха.

– Здається, я не така вже й втомлена, – прошепотіла і потерлася сідницями об його пах.

Денис, радісно посміхаючись, потягнув зубами ніжну шкіру на шиї. Він саме мав намір опустити руки й зняти з неї трусики, коли на столі завібрував його телефон.

Обоє миттєво завмерли.

1 ... 103 104 105 ... 115
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мед для Ворона, Селена Рейні», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Мед для Ворона, Селена Рейні"