Читати книгу - "Рембо"

хрипкий голос. — Цього разу дівчинку. Якщо вона не зізнається, її смерть також буде на совісті американця.

Почувши важкі кроки, Рембо різко кинувся у дверний проріз. Він схопився за ґрати на вікні, захлопнув двері та засунув ключ у замок, намагаючись не дати солдатові відкрити двері.

Рембо провернув ключ. Замок замкнувся.

Люди в камері злякано закричали.

На крики могли збігтися.

Він підняв ніж і вдарив ним через ґрати солдата, який намагався відкрити двері. І відразу зрозумів, що, убивши його, він не зможе змусити замовчати іншого, котрий не потрапив у поле його зору.

Рембо сховав ніж, дістав стрілу та зняв наконечник. Це був конічний наконечник. На відміну від чотиригранних «Мідноголових випотрошувачів», шуму він не наробить, але точно змусить замовкнути тих, хто був у камері.

Зсередини знову забарабанили у двері. Крики стали голоснішими.

З усієї сили Рембо метнув наконечник у камеру. Капсула із сльозоточивим газом вдарилася об протилежну стіну й лопнула, випустивши хмарину білого газу, що відразу ж заповнив усі кути.

Люди всередині закашляли. Рембо кинув другу капсулу. Рука, що трималася за ґрати, зникла. У камері сильно закашляли.

Схопивши ключ, Рембо кинувся до сусідньої камери. Тремтячою рукою він ледве знайшов дірку замка та повернув ключ. Траутмен лежав у заляпаній кров’ю смердючій камері.

Ісусе, полковнику!

Рембо? — Траутмен заморгав, не вірячи своїм очам і побоюючись, що йому все це ввижається.

Вибирайтеся звідси, полковнику. Вставайте. — Рембо схопив кого, підняв на ноги та, підтримуючи, вивів із камери.

Але, Джоне, як…

Ходімо, сер. Не розмовляйте.

РОЗДІЛ 10

Ураган різних почуттів обрушився на Траутмена. Після сліпучих вогнів камери нормальне світло в коридорі здавалося йому тьмяним. Усе було ніби в диму.

Але в нього не було жодних сумнівів, що саме Рембо ввірвався до нього в камеру. І зараз саме він допомагав йому рухатися коридором.

Рембо зрідка зупинявся, роблячи щось, чого Траутмен не розумів.

Нарешті до нього дійшло — Рембо відмикав інші камери, звільняючи ув’язнених.

Але серед фігур афганців Траутмен ясно побачив блондина у формі Радянської Армії! Невже солдати наздогнали їх?

Траутмен спробував утекти від солдата, Рембо міцніше схопив Траутмена та ще швидше повів його до солдата.

Ні! Вони вб’ють нас, Джоне!

Сум’яття Траутмена лише підсилилося, коли Рембо швидко заговорив із солдатом про щось російською. Солдат відповів.

У Траутмена закрутилася голова:

Рембо, хто це?

РОЗДІЛ 11

Потім поясню, — відповів Рембо. — Нам треба скоріше тікати звідси.

Вони добралися до кінця коридору, пройшли через відчинені двері, зупинилися та стали чекати, поки Муса проінструктує звільнених заколотників.

Міни вибухнуть через дві хвилини. Ходімо, — сказав Рембо.

Двері зверху відчинилися. Солдат, який увійшов, зачинив їх, спустився до середини сходів, і тепер дивився із широко розкритими від здивування очима то на Траутмена й Рембо, то на афганців. Отямившись, він повернувся та швидко побіг.

Мусо! Не стріляй! — попередив Рембо. Однією рукою він підтримував полковника, тому не міг зняти лук з плеча. Вільною рукою Рембо витягнув ніж і метнув.

Довгий кривий клинок устромився солдатові в спину.

Коли солдат упав, Муса підійшов до нього й затис рот рукою, щоб приглушити передсмертні стогони.

Рембо разом із Траутменом поспішив наверх. Він витяг ніж із трупа, відчинив двері й оглянув заметений піском двір. На вулиці завивав вітер. Вартових не було.

Міни. Він перевірив за годинником. У них залишалося тільки дев’яносто секунд, щоб вибратися звідси.

Він вивів Траутмена у двір і підвів до північної стіни, від якої падала тінь усередину двору. Навпроти стояли ряди джипів, БТРів і вантажівок. Під машинами цокали годинникові механізми.

Уперед!

Він ще міцніше схопив Траутмена та прискорив крок. Андрєєв поспішив за ними. Муса з афганцями не відставали.

Сходи, що ведуть на стіну, наближалися. Двадцять футів. Десять. І в той момент, коли Рембо уже витяг на них Траутмена, у дворі пролунав крик.

їх помітив солдат, який стояв біля відчинених дверей. Він дістав із кімнати автомат і прицілився.

Вибору не залишалося. Муса вистрілив першим.

Почувши постріл, вискочили інші солдати й, не відразу зрозумівши, у чому справа, вихопили зброю.

Муса продовжував стріляти. Солдати падали під його вогнем. Пролунало виття сирени. Солдати відкрили вогонь у відповідь.

Рембо тягнув Траутмена нагору сходами, поки вони не сховалися від солдатів у дворі. Муса й Андрєєв обстріляли двір і рвонули наверх. Рембо посадив полковника, зняв свій М-203 і ризикнув спуститися вниз, щоб зручніше розташуватися зі своїм гранатометом.

До вибухів залишалося ще тридцять секунд. Йому потрібно було відволікти солдатів. Він вистрілив у цистерну з пальним. Граната підірвала цистерну й тієї ж секунди під нею здетонувала міна. Вогненна хмара охопила все в радіусі двадцяти футів. Обпалені солдати з криками падали на землю, джип, що стояв поруч, злетів у повітря.

Рембо вибіг по сходах і схопив Траутмена. Зверху пролунали постріли. «Вартові», — вирішив він. Він почув вистріли М-16. Це напевно стріляв Муса. Потім голосний стукіт автомата Калашникова. Це Андрєєв. Хоча міг бути й чужий — у такій плутанині важко що-небудь розібрати. Постріли зі стіни припинилися. Але у дворі стрілянина продовжувалася. Унизу з’явився солдат і прицілився, але його відразу відкинув вибух позаду. Почали рватися міни.

У дворі вибух лунав за вибухом. Вітер роздув вогонь, і він, облизуючи кам’яні стіни, увірвався на сходи. Рембо легко контузило. Він випрямився та потяг Траутмена нагору.

На стіні знову пролунали постріли. Схоже, там з’явилися солдати з прожекторної вишки. З будок бігли ще декілька солдатів.

Рембо раптом зрозумів, що міни, які він поставив під будки й вишку, ще не спрацювали. Муса з Андрєєвим і афганці можуть підірватися. Та й вони з Траутменом не повинні поки з’являтися біля стіни.

На стіні фортеці стріляли. У дворі вибухнула ще одна машина. Рембо спиною відчув удар вибухової хвилі. Нагорі майже одночасно рвонули міни під будками. Полум’я лизнуло верхні сходинки.

Рембо підняв Траутмена ще вище. Він допоміг йому переступити через уламки. Саме в цей момент на посередині стіни вибухнула вишка, і їх із Траутменом ледь не збило зі сходів ударною хвилею.

По сходах повзли солдати.

Вільною рукою Рембо прицілився та вистрілив з автомата-гранатомета. Солдатів на сходах як не було.

Мусо! — крикнув Рембо. — Андрєєв!

Чи встигли вони втекти зі стіни до того, як почали рватися міни, які він заклав?

У дворі вибухнув БТР.

Два приглушених вибухи пролунали з північної частини фортеці. Світло згасло — вийшов з ладу генератор. У дворі, потрапивши під вогонь, солдати металися в паніці.

Рембо ще раз швидко вистрілив і