Читати книгу - "Забути, щоб згадати, Ольга Обська"

Дідько! Навіть пояснювати нічого не бажають! Однак Олена і сама здогадалася, що причина того, що відбувається, — її проникнення в ту злощасну кімнату в медичному центрі. Але ж вона там нічого не чіпала. А те, що туди заходити не можна, навіть не знала.

— Я ні в чому не винна і нікуди не піду, — рішуче заявила Олена. — Я вимагаю адвоката.

— Вам буде надано адвоката. Він зможе вас відвідати в Еурстенцелі.

Сивий чоловік зсунув брови. Схоже, його починала злити поведінка норовливої ​​Феї.

Олена відчула, як поступово, сантиметр за сантиметром, всю її свідомість починає охоплювати розпач. Ні! Не можна піддаватися! Жодної паніки! "Безвихідні ситуації народжуються від почуття безвиході", — нагадала собі філософську мудрість Найта. Еге, наскільки легше Олені було б виплутатися з цього кошмару, якби принц був поряд. Але його нема. До кого ще можна звернутися по допомогу? До Северина! Вчора на святі він був до неї такий добрий.

— Перш ніж йти з вами, я хотіла б поговорити з Його Пресвітлістю.

— Ми вимушені застосувати до вас силу, — сказав сивоволосий, терпець якого увірвався, і кивком голови закликав своїх супутників оточити Олену.

Ті рушили на неї, але несподівано з-за сірих спин показався король. Його обличчя було таким самим суворим, як і у власників мантій.

— Я слухаю, — сказав він похмуро.

Погляд примружених очей був холодний, але сам факт, що Северин прийшов разом із судовими приставами проконтролювати процес, чомусь вселяв надію.

— Ваша Пресвітлосте, — почала Олена, — я випадково зайшла до тієї кімнати в медичному центрі. Правда. Шукала телефон. Я його десь загубила...

— Феє Елен, — перебив король. — На Вас донесли. Вас звинувачують у тому, що ви самозванка.

Олена зіщулилася. Крижаний погляд виморожував душу.

— Є докази, що ви вбили Осяяного Мея, щоб заволодіти його ключем. А потім продемонстрували Ключ, видавши його за свій.

— Але це був мій ключ, — у запалі вигукнула Олена.

Її слова пролунали настільки щиро, що Северин пом'якшав.

— Добре. Тоді продемонструйте його нам. Продемонструйте ваш ключ. Він у вас? — голос на останньому питанні здригнувся.

Олена бачила, як сильно король хоче, щоб донос виявився хибним.

— Ні. Ключ у мене викрали.

В очах Його Пресвітлості знову заблищав лід:

— У вас його немає, тому що сьогодні ви повернули його в сейф Осяяного Мея. Вирішили, що після Таїнства Ініціації він вам більше не знадобиться. Судові пристави, заберіть Фею Елен в Еурстенцель.

Северин розвернувся і швидко пішов геть.

— Я не чіпала сейф Осяяного Мея, — закричала Олена навздогін.

Але Його Пресвітлість вже зник за поворотом.

— Нерозумно відпиратися, — сказав сивочолий. — Спрацювала сигналізація. Кілька людей бачили, як ви увійшли до кімнати з сейфом і зачинилися там.

Він знову подав знак підлеглим, щоб оточили Фею. Однак Олена зачинила двері перед їхнім носом:

— Ви давали мені п'ять хвилин на збори.

Впасти на ліжко і заплакати було першим бажанням. Але звідкись знайшлися сили спокійно на автоматі переодягнутися. М'які джинси, кросівки. Поверх футболки натягла товстий светр. Чомусь була впевнена, що в Еурстенцелі холодно та сиро. Хотілося взяти з собою щось іще. Щось, що зігріватиме зсередини. Погляд упав на портретик — подарунок Феї Елізи. Це саме те, що треба. Мабуть, єдина річ у Запасному Світі, що викликає теплі почуття. Засунула його під светр.

Ну, ось вона й готова. До ранку, до повернення Найта, протримається. А коли він повернеться, знайде спосіб витягнути її з цього безглуздого Еурстенцеля. Олена у цьому не сумнівалася. Єдине, в чому вона сумнівалася — чи повернеться принц до ранку. Серце знову стиснулося від тривожного передчуття. «Чому сьогодні така жорстока ніч?»