Читати книгу - "Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України"

випро­буванням при засудженні до позбавлення волі (статті 75, 79, 104 КК України 2001 р.), що фактично не відбували призначене покарання (якщо після закін­чення строку відстрочки чи випробування засуджений був звільнений від від­бування покарання), у зв’язку із застосуванням амністії, помилування або не звернення вироку до виконання через закінчення строків давності, встановле­них законом, тощо;

в) особи, засуджені до направлення у дисциплінарний батальйон;

г) особи, що були направлені до виправно-трудових профілакторіїв;

ґ) особи, які перебували в місцях позбавлення волі, але вирок щодо них був скасований із закриттям справи або змінений з призначенням покарання, не пов’язаного з позбавлення волі, чи застосуванням звільнення від відбуван­ня покарання з випробуванням;

д) умовно засуджені до позбавлення волі з обов’язковим залученням до праці (за КК України 1960 р.), якщо вони повністю відбули призначений строк покарання за визначеним місцем роботи або до них було застосовано умовно- дострокове звільнення від покарання;

е) особи, які відбувають позбавлення волі, в разі засудження їх за злочини, вчинені до винесення вироку, за яким вони вперше відбувають це покарання;

є) особи, які засуджувалися до виправних робіт без позбавлення волі, і яким останні з підстав, передбачених ст. 30 КК України 1960 р., були замінені по­збавленням волі;

ж) особи, які раніше засуджувалися до позбавлення волі в межах строку перебування під вартою як запобіжного заходу.

13. Необхідно зауважити, що засудженим (який раніше був судимим за умисний тяжкий злочин) за вчинення умисного особливо тяжкого злочину може бути визнана тільки особа: а) судимості з якої не зняті чи не погашені в установленому законом порядку; б) яка за всіма цими судимостями відбувала покарання в місцях позбавлення волі.

14. Втілення принципу економії репресії зобов’язує Регіональні комісії при визначенні колонії певного рівня безпеки і місця її знаходження враховувати також професію засудженого, місце проживання рідних і близьких для збере­ження соціально корисних зв’язків, можливості якомога частіше реалізовува­ти право на короткочасні і тривалі побачення.

15. Неправомірне рішення Регіональної комісії щодо розподілу, направлен­ня та переведення осіб, засуджених до позбавлення волі, може бути оскаржене до Апеляційної комісії, яка розглядає скарги засуджених осіб, їх захисників, за­конних представників, батьків, близьких родичів та інших громадян з питань волі. (Про завдання Апеляційної комісії, її повноваження, порядок подання скарг див. Положення про Апеляційну комісію Державного департаменту Украї­ни з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, затверджене наказом ДДУПВП Украї­ни 16 грудня 2003 р. № 261).

Подання скарг і заяв на рішення Регіональних комісій особами, які трима­ються у слідчому ізоляторі, здійснюється у порядку, встановленому ст. 13 За­кону України «Про попереднє ув’язнення», особами, які відбувають покаран­ня у виді позбавлення волі, в порядку, встановленому ст. 113 КВК України.

Подання скарг і заяв на рішення Регіональних комісій громадянами здійс­нюється згідно із Законом України «Про звернення громадян» (ст. 16), який передбачає можливість оскарження в судовому порядку (в порядку адміні­стративного провадження, див. ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України) дій або рішень органів місцевого самоврядування, установ, підпри­ємств, організацій, посадових осіб, якщо заявник не згоден з прийнятим за його зверненням рішенням.

15. Скарги на рішення Апеляційної комісії подаються на розгляд Голові ДДУПВП.

16. Про категорії засуджених, які відбувають покарання в установах того чи іншого виду, див. коментар до ст. 18 КВК України.

Стаття 87. Направлення засуджених до позбавлення волі для відбування покарання

Особи, засуджені до позбавлення волі, направляються для відбування по­карання не пізніше десятиденного строку з дня набрання вироком законної сили або з дня надходження із суду розпорядження про виконання вироку, який набрав законної сили. Протягом цього строку засуджений має право на короткострокове побачення з близькими родичами. Порядок направлення засуджених до виправних і виховних колоній визначається нормативно-пра­вовими актами Державного департаменту України з питань виконання по­карань.

1. Направлення засудженого в колонію для відбування покарання можли­ве тільки після набрання вироком законної сили (про порядок вступу вироку в законну силу та випадки направлення засудженого до дільниці тимчасового слідчого ізолятора на території виправних установ див. коментар до ст. 4 КВК України).

Закон встановлює, що засуджені особи направляються для відбування по­карання не пізніше десятиденного строку з дня набрання вироком законної си­ли або з дня надходження із суду розпорядження про виконання вироку, який набрав законної сили. Цей час необхідний адміністрації місця попереднього ув’язнення на проведення засідання Регіональної комісії для розподілу засу­джених до установи з необхідним рівнем безпеки, підготовку відповідних до­кументів, які є необхідними для відправки засудженого та забезпечення нале­жних умов його слідування до місця відбування покарання.

2. Одночасно, в десятиденний строк перед відправленням до колонії, засу­дженому надається право на короткострокове побачення з близькими родича­ми. Якщо відправлення засудженого до місця відбування покарання затриму­ється, дане право може бути реалізоване протягом усього терміну знаходжен­ня засудженого у слідчому ізоляторі.

Адміністрація слідчого ізолятора зобов’язана сповістити сім’ю засуджено­го про місце, де він відбуватиме покарання, його поштову адресу.

Стаття 88. Переміщення засуджених до позбавлення волі

1. Засуджені направляються до місця відбування покарання і переміщу­ються в разі необхідності з одного місця відбування покарання в інше під вартою.

2. Переміщення засуджених під вартою здійснюється з додержанням пра­вил тримання: чоловіки окремо від жінок; неповнолітні — від дорослих; під­слідні, які притягуються до кримінальної відповідальності по одній справі, — окремо між собою; засуджені до довічного позбавлення