Читати книгу - "Суперечка на кохання. Отримати доньку тренера, Ася Сергєєва"

Від переляку починаю верещати. Гліб затуляє мені рота, і тягне за будинок, там є ще вхід. Затягує на сходи. Здається, хтось йому допомагає, і за ноги вже тримає мене. А хтось наліпив мені скотч. Тепер і пікнути не зможу. Не бачу облич, тільки Гліба й чую. Цей мерзотник командує, куди мене заносити. Ще щось про апаратуру уточнює.

Мені все гірше, все страшніше, навіть дихати не виходить від жаху. Біля дверей однієї з кімнат, зовсім зле стає. Тепер я, мабуть, відключилася повністю.

Марення з'явилося. Це ж явні ознаки...

- Ну, я вас!!! - оглушливе гарчання наближається. - Амфібії довбані! Вам кінець! Відпустили її, інакше я ваші зябра намотаю на шини та буду ганяти на всій швидкості! Я буду вашими головами забивати голи! Ви травичці під моїми ногами ще позаздрите! Сумніваєтеся? То отримуйте, тварюки водоплавні!

Чуються лайки Ведмедя з купою погроз. Грюкання, крики. Я печно відключилася.

Звідки б тут узявся Дарський?

Адже у нього є, з ким приємніше час проводити. Це я - для суперечки, для темних справ, дівчинка для приколів, а не для кохання.

- Звідки він тут? - хтось дивується теж.

Моє марення заразне, чи що?

Вигинаю голову, щоб визирнути на прохід. Закричати і покликати не можу. Тільки стогнати, але в загальному галасі, звичайно, не чути.

- Як дізнався? Хто здав? - розривається Гліб.

- Ти на нашій території, футболісте. Не тобі нам і ставити умови. І давай, подивися-но назад?