Читати книгу - "Сет кохання та поразки , Ксандер Демір"

— Ти тепер мені допит влаштовувати будеш? — я злегка нахилився ближче, дивлячись прямо в її очі.

— Ой, ну тебе! — вона відмахнулася рукою, але її сміх зраджував, що вона не проти продовжити гру.

— Все. Я шалено голодний, — оголосив я, встаючи рівно і з удаваною серйозністю. — Тепер ми йдемо святкувати перемогу.

— Але ти ж не виграв ще остаточний фінал? — вона підняла брову, насмішкувато спостерігаючи за мною.

— Ще ні, — промовив я, підходячи ближче. Провів долонею по її волоссю, злегка потріпавши його, і додав із нахабною посмішкою: — Але я вже виграв найголовніше.

— Бореллі, я тебе ненавиджу! — вигукнула вона, приводячи своє волосся до попереднього стану.

— Впевнений, ти маєш на увазі «обожнюю», — поправив я, відкриваючи двері, щоб жестом запросити її вийти першою.

— Ще мить, і я зміню свою думку, — кинула вона через плече, проходячи повз мене. — На гіршу!

— Скажи правду, ти ж уже зачарована, Вікторіє Бореллі, — я насмішкувато підморгнув, закриваючи двері за нами.

— Камілло, ти реально невиправний.