Читати книгу - "Стів Джобс"

попри напругу, що зростала, їм удалося гарно провести час. Їжа та вино настільки ж не пасували одне до одного, як і самі гості; Амеліо приніс пляшку Cheval Blanc й Montrachet 1964 року, кожна з яких коштувала приблизно 300 доларів; Джобс вибрав вегетаріанський ресторан у Редвуд-Сіті, де вся вечеря вартувала 72 долари. Дружина Амеліо згодом зауважила:

— Він такий чарівний, і його дружина також.

Джобс міг зваблювати й зачаровувати, коли хотів, і йому подобалося це робити. Такі люди, як Амеліо й Скаллі, дозволили собі повірити, начебто те, що Джобс зачаровував їх, означало, що вони йому подобаються і викликають його повагу. Це враження інколи підсилювалося тим, що він подавав на блюдці нещирі лестощі людям, голодним на них. Але Джобс однаково просто міг бути таким чарівним із тими, кого ненавидів, як і ображати людей, які йому подобалися. Амеліо не бачив цього, оскільки, як і Скаллі, надто сильно прагнув прихильності Джобса. Насправді слова, які він використовував, щоби описати своє палке бажання хороших стосунків із Джобсом, були майже такими ж, які свого часу говорив Скаллі:

— Коли я намагався розв’язати складну проблему, я просто обговорював її з ним, — пригадував Амеліо. — Дев’ять разів із десяти він погоджувався зі мною.

Якимось чином Ґіл переконав себе, що Джобс насправді його поважає:

— У мене викликало благоговійний трепет те, як розум Стіва підходив до розв’язання проблем, і в мене було відчуття, що ми будуємо стосунки із взаємною довірою.

Крах ілюзій Амеліо стався за декілька днів після тієї вечері. Під час їхніх перемовин він наполягав, щоби Джобс притримав свої акції Apple, як мінімум, протягом півроку, а ще краще — довше. Тих шість місяців минуло в червні. Коли акції компанії вартістю в 1,5 мільйона доларів були продані, Амеліо зателефонував Джобсу.

— Я кажу людям, що продані акції не належали тобі, — сказав він. — Пам’ятаєш, ми з тобою домовилися, що ти не продаватимеш своїх акцій, не порадившись спершу з нами.

— Усе правильно, — відповів Джобс.

Амеліо зрозумів цю відповідь так, що Джобс не продав своїх акцій, тож він сказав усім про це. Але коли надійшов наступний звіт SEC, стало очевидним, що Джобс насправді продав акції.

— Чорт забирай, Стіве, я ж тебе в очі питав про ті акції, і ти заперечив свою причетність до їх продажу.

Джобс сказав Амеліо, що він продав їх у «приступі депресії», викликаної тим напрямком, у якому рухалася Apple, і не хотів визнавати цього, тому що йому було «трохи соромно». Коли я запитав його про це через багато років, Стів просто відповів:

— Я просто не вважав за потрібне казати про це Ґілу.

Чому Джобс не сказав Амеліо правди про те, що продав акції? Є одна проста причина: Джобс інколи уникав правди. Гелмут Зонненфельдт якось сказав про Генрі Кіссинджера: «Він обманює не тому, що це в його інтересах, а тому, що це — частина його природи». То було в характері Джобса — лукавити чи приховувати щось, коли він уважав, що це було виправдано. Але він також міг бути брутально чесним час від часу, висловлюючи таку правду, яку більшість із нас прикрашають або применшують. І нещирість і відвертість були просто різними аспектами його ніцшеанської віри в те, що звичайні правила його не стосувалися.

Вихід — утеча від ведмедя

Джобс відмовився заперечити слова Ларі Елісона щодо завоювання компанії, а тоді таємно продав свої акції і не визнавав цього відкрито. Тож Амеліо зрештою переконався, що Джобс підсиджує його.

— Врешті-решт я увібрав у себе той факт, що надто хотів і надто сильно вірив, що він був частиною моєї команди, — пригадує Амеліо. — Плани Стіва вижити мене з посади просувалися вперед.

Джобс насправді лихословив Амеліо при кожній нагоді. Він не міг нічого з собою вдіяти. Але був ще важливіший фактор, який сприяв тому, щоби налаштувати раду директорів проти Амеліо. Фред Андерсон, головний фінансовий директор, уважав своїм професійним обов’язком інформувати Еда Вуларда та раду директорів щодо жахливої ситуації, у якій перебувала компанія Apple.

— Фред розказував, що готівки стає все менше, люди йдуть, і все більше ключових гравців також подумують над цим, — сказав Вулард. — Він чітко показав, що наш корабель скоро сяде на мілину, і навіть він сам подумував про те, щоби полишити компанію.

Це ще додало до побоювань Вуларда, які виникли під час того, як Амеліо почав заїкатися на зустрічі акціонерів.

Під час зборів керівників ради в червні, коли Амеліо вийшов із кабінету, Вулард описав директорам, що він думає, підрахувавши їхні шанси.

— Якщо Ґіл залишиться виконавчим директором, то в нас є лише десять відсотків шансів уникнути банкротства, — сказав він. — Якщо ми звільнимо його й переконаємо Стіва зайняти цей пост, то матимемо шістдесят відсотків шансів на виживання. Якщо ми звільнимо Ґіла, але не повернемо Стіва й шукатимемо нового виконавчого директора, у нас буде сорок відсотків шансів вижити.

Рада вповноважила його попросити Джобса повернутися.

Вулард із дружиною полетіли до Лондона, щоби відвідати тенісні матчі у Вімблдоні. Він ходив подивитися на гру в теніс протягом дня, але вечори проводив у своєму номері в готелі «Інн-он-зе-Парк», телефонуючи людям в Америці, де саме був день. За весь цей час йому довелося викласти дві тисячі доларів за телефонні дзвінки.

Спершу він задзвонив до Джобса. Рада планує звільнити Амеліо, сказав він, і хоче, щоби Джобс повернувся на посаду виконавчого директора. Джобс агресивно висміював Амеліо та проштовхував власні ідеї, в якому напрямку слід розвивати Apple. Але раптом, коли йому запропонували кубок, Стів виявив несміливість.

— Я допоможу, — відповів він.

— Як виконавчий директор? — перепитав Вулард.

Джобс відповів, що ні. Вулард з усіх сил намагався його переконати, щоби той принаймні став виконуючим обов’язки директора. І знову Джобс заперечив.

— Я буду радником, — сказав він. — Без оплати.

Джобс також погодився стати членом ради директорів — цього він дуже хотів, — але відмовився очолити раду.

— Це все, що я можу дати зараз, — сказав він.

Коли чутки почали поширюватися, Стівен написав електронного листа працівникам Pixar, запевняючи, що він їх не покине. «Мені зателефонували з ради директорів Apple три тижні тому й попросили повернутися до Apple на посаду виконавчого директора, — писав Джобс. — Я відмовився. Тоді вони попросили мене очолити раду — і я знову відмовився. Тож не хвилюйтеся — дурні чутки чутками й залишаються. У мене немає жодних планів покидати Pixar. Я залишаюся з вами».

Чому Джобс не перейняв владне кермо? Чому не виявляв бажання вхопитися за роботу, про яку,