Читати книгу - "Чужинець на чужій землі"

Сенатор Том Бун зустрів їх на платформі приземлення.

— Вітаю вас, люди! Нехай Господь благословить вас у цей священний день. Містере Сміт, радий знову вас бачити. І вас також, докторе, — він витягнув з рота сигару та подивився на Джилл. — А ця юна леді... Хіба я не бачив вас у Палаці?

— Так, сенаторе. Я Джилл Бордмен.

— Так я й думав. Ви врятовані?

— Гм... Думаю, що ні.

— Що ж, ніколи не пізно. Ми були б неймовірно щасливі, якби ви відвідали службу для шукачів у Зовнішньому Храмі, — я б знайшов для вас янгола-охоронця, щоб він скеровував вас. Містер Сміт і док, звісно ж, підуть у Святилище, — сенатор озирнувся..

— Сенаторе...

— Що, доку?

— Якщо міс Бордмен не може зайти у Святилище, то, мені здається, нам краще відвідати службу для Шукачів. Вона його медсестра та перекладач.

Бун здавався трохи занепокоєним:

— Він хворий? Не схоже. І навіщо йому перекладач? Він говорить англійською, — я сам чув.

Джубал знизав плечима:

— Як його лікар, — і я хотів би мати під рукою медсестру, якщо раптом виникне така потреба: містер Сміт недостатньо добре пристосований до умов цієї планети. Перекладач може знадобитися — проте чому б не запитати його самого? Майку, ти хочеш, щоб Джилл пішла з нами?

— Так, Джубале.

— Але... Дуже добре, містере Сміт, — Бун знову дістав сигару, вставив два пальця в рота і свиснув:— Херувиме — сюди!

Дуже швидко прибіг якийсь хлопчисько підліткового віку. Він був вбраний у коротку мантію, трико, туфлі — і мав щось на кшталт голубиних крил, прикріплених у розкритому вигляді за його плечима. На непокритій голові була ціла копиця тугих золотавих кучерів; хлопець радісно посміхався. Джилл подумала, що він був привабливим не менше від реклами імбирного елю.

Бун наказав:

— Лети в офіс Святилища і перекажи черговому Наглядачу, що я хочу, щоб до воріт Святилища зараз же відправили ще один значок паломника. Умовне слово — Марс.

— «Марс», — повторив хлопчик, по-бойскаутськи віддав честь Буну, розвернувся і виконав стрімкий — десь у шістдесят футів — стрибок над головами натовпу. Джилл зрозуміла, чому коротка мантія виглядала такою об'ємною; вона приховувала портативний пристрій для стрибків.

— Треба бути обережним з тими значками, — зауважив Бун. — Ви б здивувалися, почувши, як багато грішників хотіли б прослизнути всередину і спробувати трохи Божої Радості, не змивши спершу з себе гріхів. Зараз, поки ми чекатимемо на третій значок, прогуляємося, оглядаючи цікаві місця. Радий, що ви приїхали раніше.

Вони протислися крізь натовп, зайшли до величезної будівлі, де опинилися в довгому високому коридорі. Бун зупинився.

— Я хочу, щоб ви звернули увагу на одну річ. Економіка присутня в усьому — навіть у праці Господа. Будь-який турист, який приходить сюди, незалежно від того, чи відвідує він служби Шукачів, чи ні — а ці служби тривають двадцять чотири години на добу, — мусить пройти саме цим шляхом. Що він тут бачить? Всі ці радісні можливості!

Бун вказав рукою на гральні автомати вздовж стіни у коридорі.

— Бар та закусочна — в кінці; він не зможе навіть випити води, не прийнявши цей виклик. І дозвольте сказати, що рідко який грішник може пройти до кінця, не втративши решту. Проте ми не беремо гроші просто так — ми даємо щось натомість. Ось погляньте...

Бун проштовхався до автомата і торкнувся плеча жінки, що грала; на шиї у неї висів вінок фостерітів.

Вона підняла очі—і її роздратування змінилося посмішкою.

— Звісно, Єпископе.

— Благословляю тебе. Тобі це врахують.

Бун підійшов до автомату і згодував йому четвертак: немає значення, чи окупиться це мирськими товарами, чи ні, адже грішники, котрі грають на цих автоматах, завжди отримують благословення з відповідним текстом — на пам'ять.

Автомат притих, а у віконечках в лінію вишикувалося: «БОГ — СПОСТЕРІГАЄ — ЗА — ТОБОЮ».

— У цьому випадку виграш — три до одного, — жваво сказав Бун і виловив нагороду зі слоту. — А ось — текст на пам'ять!

Він розгорнув добутий з отвору сувій і передав його Джилл.

— Тримайте, юна леді, — і подумайте над цим.

Перед тим як покласти сувій до сумочки, Джилл мимоволі прочитала його: «Живіт грішника наповнений нечистотами. Н. О., 22:17».

— Ви помітите, — продовжував Бун, — що сплата тут відбувається жетонами, а не монетами, а обмінник розташований в барі... І є безліч можливостей зробити пожертву на благодійність та інші добрі справи. Тож грішник, ймовірно, щось пожертвує — кожного разу з благословенням та супровідним текстом. Сукупний ефект величезний — справді величезний! Багато хто з наших найстаранніших і найбільш благочестивих прихожан починали саме у цій кімнаті.

— Не сумніваюся, — погодився Джубал.

— Особливо якщо вони зривали джекпот. Ви розумієте, кожна комбінація — це певне речення благословення. Всі — окрім джекпоту: це три Святих Ока. Скажу вам, що коли глянути на лінію, утворену з цих очей, вся манна небесна падає вниз, і це справді змушує їх замислитися. Інколи вони непритомніють. Ось, містере Сміт... — Бун запропонував Майку один із жетонів, якими щойно з ним розплатився автомат. — Скористайтесь ним.

Майк вагався. Джубал швидко взяв запропонований жетон — чорт, він не хотів, щоб хлопець впіймався на гачок однорукого бандита!

— Краще я спробую, сенаторе, — він кинув жетон у автомат.

Майк справді не мав наміру що-небудь робити. Він трохи розтягнув своє відчуття часу й обережно подумки промацав автомат, намагаючись зрозуміти, що він робить і чому вони зупинилися, щоб на нього подивитися. Майк був надто сором'язливий, щоб грати самому.

Проте, коли Джубал опустив жетон, Майк подивився на циліндри, що крутилися, і помітив на кожному окремі картинки, міркуючи над тим, що «джекпот» — це коли всі три ока стають у ряд. З того, що він знав, це слово мало лише три значення, — і жодне з них не здавалося йому прийнятним. Трішки усе це обміркувавши — і точно без наміру викликати будь-яке хвилювання, — він сповільнив, а потім зупинив кожне колесо так, щоб дивилося через віконечко саме око.

Задзвенів дзвоник. Хор заспівав осанну, автомат замиготів і почав видавати жетони — у приймальник та у чашу під ним, спеціально приготовану саме для такого випадку. Здавалося, Бун був у захваті.

— Що ж, благословенні будьте! Доку, сьогодні ваш день! Ось, я допоможу